Церква і парафія
За описом 1864 року, дерев’яну церкву святого Михаїла збудували 1743 року. Похилевич посилається на церковний огляд 1746 року й відрізняє цю споруду від попередньої церкви, датованої 1700 роком. Отже, йдеться про послідовність двох храмів, а не одну будівлю з двома датами.[1]
На час опису 1864 року церква за штатом належала до п’ятого класу. Автор також перелічує періоди, коли парафія була унійною: 1739–1768 та 1781–1795 роки. Ці дати стосуються церковної належності, тоді як 1743 рік позначає спорудження храму.[1]
Люди й земля
Похилевич наводить для Вільховця 1 448 жителів і окремо згадує старіший облік 1790 року: 117 дворів та 923 жителі. У Списку 1900 року записано вже 515 дворів і 2 782 жителі — 1 433 чоловіки та 1 349 жінок. Це показники різних описів, а не результати одного перепису.[1][2]
Земельний підсумок у Списку становить 2 849 десятин: 507 удільних, 44 церковних, 2 287 селянських та 11 — інших станів. Частину її орендувало товариство з 54 селян; отже, власність і користування землею тут не завжди збігалися.[2][3]
Школа і спільні кошти
На початку XX століття в селі діяли церковнопарафіяльна школа, чотири вітряки й кузня. Основним заняттям залишалося землеробство, але жителі також виїздили на заробітки до Херсонської, Катеринославської та Таврійської губерній. Ці відходи на роботу доповнювали місцеве господарство.[2][3]
Список окремо фіксує запасний продовольчий капітал у 5 708 рублів 64 копійки та громадський капітал у 880 рублів. Громадський будинок приносив 140 рублів на рік. Так поряд із приватними дворами в описі села видно й спільне майно та окремі громадські кошти.[3]
