Що засвідчував напис на одвірках
Похилевич писав про 1601 рік як про час, коли Успенська церква вже існувала. Підставою він назвав напис на церковних одвірках. Самого напису дослівно в статті про село не наведено, тому це повідомлення Похилевича про напис, а не повна публікація його тексту.[1]
Поруч згадано й давнішу церкву, місце якої, за словами Похилевича, показували жителі села. Тут уже інше походження відомостей — місцева пам’ять. Точної дати цієї давнішої споруди автор не наводить, тож його розповідь не зводиться до одного року заснування парафії.[1]
Дві бані у відомостях 1746 року
Переказуючи візитацію Богуславського деканату 1746 року, Похилевич зазначив, що церква була поставлена здавна й мала дві бані. Цей опис додає до ранньої дати уявлення про її будову, хоча не подає докладного плану або зображення.[1]
У тому самому уривку названо священника Ігнатія Яковича: за наведеними відомостями, 1735 року його висвятив київський митрополит Рафаїл Заборовський, а 1738 року він був інстальований унійним митрополитом. Так у короткому сільському описі зберігся також епізод церковної історії XVIII століття.[1]
Львівська книга 1602 року
Серед церковних книг Похилевич окремо виділив Євангеліє, надруковане у Львові 1602 року. Це дата видання стародруку; коли саме книга потрапила до Семигір, автор не повідомив. Її тодішня присутність у церкві — окреме свідчення книжкової історії села.[1]
Церковний напис, відомості візитації та стародрук у Похилевича доповнюють одне одного. Вони показують, з яких різних джерел складалося знання про сільський храм у середині XIX століття. Сучасне місце зберігання згаданого Євангелія ця книга, видана 1864 року, не встановлює.[1]
Читати старий опис
Сторінку про Семигори можна відкрити в читанці Канівського повіту. Інші сюжети про поселення над Россю зібрано в огляді Богуславської громади.