Земля після викупу
Похилевич називає власником маєтку графа Костянтина Браницького. У 1863 році селяни придбали за викупом 1 874 десятини землі за 92 708 рублів. У книзі це конкретний підсумок земельної угоди, пов’язаний із громадою Мисайлівки.[1]
У тому самому описі наведено 1 964 жителі села. Для порівняння автор додає дані 1790 року: 100 дворів та 1 158 жителів. Цифри представляють різні історичні зрізи; кількості дворів, що відповідала б пізнішому числу жителів, у цьому реченні немає.[1]
Преображенський храм
Нову Преображенську церкву збудували 1844 року на кам’яному фундаменті. За Похилевичем, основні витрати взяли на себе парафіяни, отримавши невелику допомогу від маєтку. Джерело таким чином прямо називає участь громади в будівництві.[1]
Дзвіницю при новій церкві Похилевич назвав старою, але міцною. Отже, будівництво нового храму не означало одночасної заміни всіх споруд: у середині XIX століття поруч із ним стояла давніша дзвіниця.[1]
Що залишилося від попередньої історії
Раніша церква, за наведеними в книзі відомостями, походила з 1705 року. Її відновлювали близько 1740 року; Похилевич пов’язує цю звістку з церковним оглядом 1746 року. Ці дати не слід змішувати з будівництвом нового храму 1844 року.[1]
У церковному обліку парафія належала до четвертого класу й мала 47 десятин землі. Це окрема церковна земельна ділянка в господарському описі, тоді як згадані раніше 1 874 десятини стосувалися селянського викупу. Книга дозволяє розрізнити ці два види землеволодіння.[1]
