Земля й заробітки
Довідник назвав головним заняттям мешканців землеробство. Село мало 135 дворів, а його земельний фонд становив 614 десятин. Із цієї площі 140 десятин належали удільному відомству, решта 474 — селянам.[2]
Частина селян вирушала на заробітки до Херсонської, Катеринославської й Таврійської губерній. Отже, опис поєднує працю на місцевій землі з виїздами за межі губернії. У маєтковому господарстві застосовували трипільну систему; маєток перебував в оренді.[2][3]
Цегельня та два вітряки
Поряд із землеробством у Карандинцях існувало цегельне виробництво. У довіднику зазначено одну цегельню удільного відомства, яку передали в оренду. Джерело засвідчує її наявність на час опису, але не повідомляє року заснування чи обсягів продукції.[3]
У тому самому переліку названо два вітряки. Таким чином, господарський перелік села охоплював і виробництво будівельного матеріалу, і млинарство. Кількості працівників цих підприємств у короткому записі немає, тому оцінити їхній масштаб лише за переліком не вдається.[3]
Школа й громадські кошти
Освітнім закладом у селі була одна школа грамоти. Саме так її назвав укладач, не прирівнюючи до церковнопарафіяльних шкіл із сусідніх записів. Дати відкриття та кількості учнів опис Карандинців не містить.[3]
На 1 січня 1900 року запасний продовольчий капітал становив 1335 рублів 81 копійку, а мирський, тобто громадський, — 205 рублів. Довідник обліковував їх окремо: ці суми характеризують фонди громади, а не річний дохід цегельні, вітряків або всього села.[3]
