Дозвіл короля 1633 року
17 лютого 1633 року в Кракові Владислав IV дозволив подільському воєводі Марціну Казановському поступитися довічними правами на Богуславське староство своєму синові Александру Домініку Казановському. Цей запис зберігся у книзі Коронної метрики.[3][1][4]
У переліку сіл документа читається назва Szupiki. Вона засвідчує Шупики у складі названого староства на час укладення акта. Сам королівський дозвіл не встановлює дати заснування села й не є повідомленням про вже завершену передачу прав.[1]
Запис у тарифі 1754 року
Понад століття по тому Шупики знову перелічені серед сіл Богуславського староства — у тарифі подимного податку Київського воєводства. Цей документ уклали 20 серпня 1754 року, а до київських гродських книг внесли у квітні наступного року.[2][5]
Для Шупиків записано два платежі: до ґроду — шість злотих і сім із половиною грошів, до скарбу — двадцять п’ять злотих. Тариф визначав належні суми; такий запис сам по собі не підтверджує, що гроші справді зібрали.[2]
Чому «дим» не дорівнює хаті
Розмір Шупиків у тарифі позначено половиною чверті диму, тобто однією восьмою. Упорядник сучасного видання Конрад Жеменецький пояснює, що «дим» тут був розрахунковою податковою одиницею, яку співвідносили з 320 хатами.[2][5]
Отже, дробове число в записі не означає частини будинку. Воно належить до способу розкладання податку. Читати цей тариф як готовий список реально порахованих дворів чи мешканців не можна: його структура передусім показує податкове навантаження поселення.[5]
