П’ятнадцять майданчиків і речі мешканців
Каталог археологічних пам’яток узбережжя Канівського водосховища описує цю ділянку під номером 39. У 1985 році тут виявили щупом п’ятнадцять майданчиків у межах ділянки 240×180 метрів. Це відрізняє Янчу 2 від сусідньої Янчі 1, де той самий каталог називає чотирнадцять майданчиків.[1]
Серед зібраних речей автори перелічують кераміку етапу СІ, два розтиральники, уламки зернотерок і біконічне глиняне прясло. Цей невеликий набір зберігає сліди повсякденних занять мешканців — обробки зерна та прядіння. Він походить із розвідки, а не з опису повністю розкопаного будинку.[1]
Як дослідник прочитав кільцеву забудову
У 1992 році В. П. Дудкін провів магнітну зйомку на 12,6 гектара. Аномалії простежувалися на десяти гектарах; на плані він нарахував щонайменше сімдесят сигналів різних розмірів. До двадцяти з них дослідник допускав пов’язувати із житлами. Отже, число сигналів і число можливих будинків означають різні речі.[2]
За його інтерпретацією, дванадцять можливих будівель утворювали коло діаметром близько ста метрів, ближче до краю мису. Довгі осі споруд були спрямовані до його середини. Усередині дослідник виділяв ще дві споруди, а поза колом — дві невеликі групи по два і три будинки. Такий план показує можливу організацію селища, хоча сам по собі не встановлює, чи всі ці споруди існували одночасно.[2]
Окрема пам’ятка в групі поселень
Дудкін відносив Янчу 2 до коломийщинської групи етапу СІ. Разом із Янчею 1 та Поповою Левадою вона утворює компактну групу поселень на різних мисах. Їхня близькість робить порівняння планів особливо цікавим, але не перетворює три окремі пам’ятки на одне суцільне поселення.[2]