Що зберегла обпалена глина
У 1992 році експедиція під керівництвом Михайла Відейка розкопала одне трипільське житло, щоб перевірити результати магнітної зйомки. Залишки споруди утворювали прямокутний завал обпаленої глини розмірами 14×4,5 метра. На верхніх поверхнях уламків простежувалися сліди загладжування, а знизу — відбитки колотого дерева.[1]
Більшість трипільського посуду лежала під завалом. Поєднання цієї обставини з дерев’яними відбитками стало для автора підставою визначити глиняні залишки як перекриття спаленої будівлі. Це висновок із взаємного положення знахідок, а не просто припущення за формою окремого шматка обмазки.[1]
Пізніша споруда перетнула давнішу
Черняхівська напівземлянка мала майже прямокутну форму й розміри 4×3,5 метра. Її заповнення містило керамічні уламки та кістки тварин. Дослідник зазначає, що цю споруду також зафіксувала магнітна зйомка. Отже, частина сигналів на плані належала іншому часові, ніж трипільські будівлі.[1]
Сам перетин показує послідовність: заглиблена споруда з’явилася після руйнування трипільського житла. Він не доводить безперервного життя поселення між цими епохами. Окремо на пам’ятці виявили й фрагменти посуду пізнього бронзового віку.[1][2]
Посуд уточнює час
Серед трипільських знахідок були кухонні горщики з домішкою товчених черепашок і піску, лощені миски, посуд із заглибленим декором та невеликі мальовані уламки. Один мальований фрагмент Відейко зіставив із томашівською локальною групою. Основний комплекс він відніс до коломийщинської групи етапу СІ.[1][2]
Автор запропонував для Янчі 1 першу половину IV тисячоліття до нашої ери, спираючись на зіставлення кераміки та датування відповідних груп пам’яток. У статті це не подано як окремий радіовуглецевий вимір із розкопаного житла.[2]