Давнина: трипільці й городища поруч
В околицях Дешок відоме велике поселення трипільської культури площею близько 100 гектарів. Його обстежували з 1978 по 1985 р., а знахідки зберігаються в школі сусідньої Тептіївки[17]. Перелік пам’яток Богуславської громади називає в околицях Дешок ще поселення VII–VI ст. до н. е. і два поселення пеньківської культури, тобто ранніх слов’ян[18]. З поселення в Дешках походить і фібула-застібка з прорізним орнаментом у вигляді людських і звіриних фігур. Такі фібули тут знайшли разом із ліпним посудом пеньківської культури[19][20].
Володимир Антонович 1895 р. описав обидва села під одним заголовком — «Тептіевка (иначе Дешки)»[21]: ще Похилевич рахував Тептіївку частиною Дешок[4]. Але все, що Антонович там перелічив, — вал, друге городище, знахідки кісток і зброї — його джерело, Іван Фундуклей, відносить до Тептіївки[22]. В околицях Тептіївки є й городище, яке археологи 2015 р. віднесли до раннього залізного віку[10].
Перші згадки: XVII–XVIII століття
В описах Богуславського староства 1616 і 1622 рр. Дешок немає. 1616 р. люстратори записали, що сіл при Богуславі нема, є лише міські хутори. 1622 р. вони назвали вже тринадцять «сіл або хуторів», серед них Тептіївку[23]. Видавець цих описів Олександр Яблоновський писав, що на той час багато хуторів староства стали селами, переважно козацькими[24]. А на генеральній (1648) і спеціальній (1650) картах Гійома Левассера де Боплана на Росі нижче Богуслава вже стоїть знак села «Deski»[1][25]. Тож Дешки, імовірно, постали між 1622 і 1648 рр. Це лише припущення: опис 1622 р. надруковано скорочено, і хутір на цьому місці міг бути й раніше під іншою назвою[24].
Що було з Дешками наприкінці XVII ст., невідомо. Найраніший відомий опис самого села — люстрація Богуславського староства 1765 р.: 26 хат, які платили чинш, корчма і млин на два камені зі ступами на Росі[7]. Інвентар 1766 р. докладніший: 38 господарів, церква Покрови, корчма з винницею, панського двору немає. А ще, як записав писар, «Taż wieś ma młyn ieden na rzece Rosi» — «це ж село має один млин на річці Росі»[2]. Там само згадано, що князь Любомирський підписав презенту на парафію Покрови ще 23 серпня 1746 р.[2] 1777 р. король Станіслав Август подарував Дешки разом з усім Богуславським маєтком князю Станіславу Понятовському[26].
Церква, млини і XIX століття
З 1777 р. млини на Росі біля Дешок скуповувала родина Горовенків із сусідніх Біївців. Того року вони купили млин на два камені навпроти Дешок. 1779 р. Мартин Горовенко мав уже й млин, збудований власним коштом, а 1781 р. жив у Дешках і отримав ґрунт над річкою[27]. Докладніше — у статті «Млини на Росі біля Дешок». За Похилевичем, дерев’яну Свято-Покровську церкву 1782 р. збудував богуславський міщанин Мартин Михайлович Горовенко[4].
Похилевич 1864 р. описав Дешки як «село на правой сторонѣ Роси, въ 5-ти верстахъ ниже Богуславля» і нарахував тут разом із Тептіївкою 886 жителів[4]. Село належало до Богуславського маєтку графів Браницьких[28]. На трьохверстці (Шуберт), виправленій за рекогносцировкою 1868 р., Дешки заповнюють петлю Росі. Вулиці променями сходяться до майдану зі знаком церкви, на річці стоять знаки двох водяних млинів, а під назвою — число 91, тобто кількість дворів[13].
Парафіяльна школа діяла при церкві вже 1862 р.: у ній навчалося 18 учнів[29]. 20 грудня 1888 р. загорівся шкільний будинок, який селяни збудували з церковного лісу. Сторожа при школі не було, і школярі самі топили піч; до ремонту навчання припинили[30]. 1900 р. Дешки — село удільного відомства: 72 двори, 699 жителів, церква, церковнопарафіяльна школа і сільський банк[31].
XX століття
_with_the_Portrait_of_Hetman_Bohdan_Khmelnytsky._Kyiv_Region.jpg){kind=link}
1910 р. київський юрист А. Ф. Вержбицький привіз до Київського художньо-промислового і наукового музею дві ікони з дешківської церкви, на яких були зображені царі й гетьмани[16]. Каталог Національного художнього музею України вважає однією з них знамениту «Покрову з портретом Богдана Хмельницького», хоча допускає, що спершу ікона була в Покровській церкві Богуслава[32]. С. Плохій теж пише, що її знайшли в церкві Дешок[33]. Т. Люта натомість вважає храмовою іконою Дешок іншу «Покрову» — з царем, без гетьмана. Ікона з Хмельницьким, на її думку, найімовірніше, походить із Богуслава[16].
1930 р. в селі створили колгосп імені 1 Травня. Під час Голодомору 1932–1933 рр. загинуло 47 жителів Дешок[34]. 1934 р. дерев’яну Покровську церкву зруйнували[15].
10 серпня 1941 р. німецьке командування записало, що частина бойової групи Целера вийшла на Рось на відтинку між Миколаївкою і Дешками[3]. У списку померлих, який склала Дешківська сільрада, п’ятеро жителів записані загиблими від бомбардування; дата — найімовірніше, 20 січня 1944 р.[35] На кінець 3 лютого 1944 р., під час Корсунь-Шевченківської операції, через Дешки проходила лінія внутрішнього кільця оточення, утвореного частинами 27-ї армії[36]. 1954 р. Дешківську сільраду приєднали до Тептіївської[37].
Сьогодні
Біля будинку культури стоїть пам’ятник односельцям-воїнам, загиблим у Другій світовій війні (1967). Це пам’ятка історії місцевого значення, охоронний № 109[38]. 2016 р. в Дешках помер народний художник України Василь Забашта[39]. Село він малював: один із його пейзажів називається «Дешківські луки» (2007)[40].
Над Россю біля Дешок, на обох берегах, виходять граніти, порослі кам’янистим степом. 2016 р. їх обстежили зоологи. На лівобережній ділянці вони знайшли равлика Granaria frumentum, занесеного до Червоної книги України[11]. На правому березі, у самих Дешках, стоїть Морозівська скеля — вихід кристалічних порід заввишки 8 м, що обривається просто в річку. Її описано в науковому обґрунтуванні заказника «Росичі», яке громада оприлюднила 2021 р.[12]