Богуславська громада
Місто Богуслав і 25 сіл Поросся, Київська область
Також відома як: Богуславщина, Богуславське староство, Богуславський ключ
Коротко: питання
Коли вперше згадано Богуслав?
Які села громади згадані найраніше?
Чи є в громаді Змієві вали?
Які пам’ятки громади мають національне значення?
У переліку п’ять церков: мурована Троїцька в Богуславі й дерев’яні в Бороданях, Вільховці, Розкопанцях і Чайках. За приміткою до переліку, будівля 1758 року в Чайках не збереглася, нинішню церкву збудовано 2002 року[9].
Найцікавіше
-
Городище · Половецьке
Половецьке городище
Давньоруське городище на скелі над Россю. 1956 року археологи відкрили тут рештки клітей і жител та 43 поховання[10].
Довідка з огляду. Окремої статті про це місце поки немає.
-
Городище й вал · Тептіївка
Тептіївське городище і «Баторіїв вал»
Огляд 2015 року відніс городище біля Тептіївки до раннього залізного віку[11]. У селі є й вал, який переказ приписує Баторію[12].
-
Городище й замок · Богуслав
Городище літописного Богуславля і замок
Тут стояв літописний Богуславль. Його давньоруські вали знищили пізніший замок і забудова[13].
Довідка з огляду. Окремої статті про це місце поки немає.
-
Втрачена церква · Дешки
Покровська церква в Дешках
Дерев’яна церква 1782 року[14], зруйнована 1934 року[15]. З Дешками пов’язують відому «Покрову» з Богданом Хмельницьким[16], хоча Т. Люта вважає її богуславською[17].
Довідка з огляду. Окремої статті про це місце поки немає.
-
Зниклий хутір · Дешки
Хутір Попів
Відомий лише зі старих карт. Трьохверстка (Шуберт) підписує «х. Поповъ» не пізніше 1868 року[18].
Довідка з огляду. Окремої статті про це місце поки немає.
-
Тема · Рось
Млини на Росі
1765 року під Богуславом стояло одинадцять млинів[19]. Навпроти Дешок 1777 року продали млин на два камені зі ступами й валюшами[20].
-
Городище · Біївці
Городище в Момутах
Невелике городище з трьома рядами валів і ровів. Ранньогончарну й ліпну кераміку з нього М. Кучера датував VIII–IX століттям[21].
Довідка з огляду. Окремої статті про це місце поки немає.
-
Церква · Розкопанці
Церква Іоанна Богослова
У 1880-х сюди перенесли з Богуслава дерев’яну Покровську церкву й освятили в ім’я Іоанна Богослова[15][22].
Довідка з огляду. Окремої статті про це місце поки немає.
Поросся до козаків
Рось біля Богуслава тече «по гранитнымъ скаламъ», як писав 1864 року Лаврентій Похилевич[23]. Її високі береги люди обжили задовго до козаків. У Момутах, які 1958 року зрослися з Біївцями в одне село[24], є городище з трьома рядами валів. Кераміку з нього М. Кучера датував VIII–IX століттям[21]. На скелі над Россю в Половецькому 1956 року археологи розкопували давньоруське городище[10]. Сам Богуслав уперше згаданий під 1195 роком. Іпатіївський літопис називає Богуславль серед п’яти міст, які київський князь Рюрик віддав володимирському князеві Всеволоду[2][23].
Змієві вали є лише на краях громади: один відрізок тягнеться від Стеблева до Москаленок, другий — від Саварки до Ольшаниці[7]. Чи проходив вал між ними, повз Богуслав, М. Кучера вважав нез’ясованим[8]. Вал у Тептіївці переказ приписує королю Стефанові Баторію[12]. Кучера вважав його окремим укріпленням пізнього середньовіччя[7].
Козацький край
Наприкінці XVI століття Богуслав осадили наново. 1591 року король Сигізмунд III дозволив князеві Янушеві Острозькому осадити місто, що лежало майже на татарському шляху, і на 29 років звільнив поселенців від податків[5]. 1622 року люстратори описали замок на пагорбі над Россю, з пригородком, обнесеним дубовими палями[25]. До староства тоді належали 13 сіл або хуторів, серед них Біївці, Вільховець, Тептіївка, Мисайлівка, Ісайки й Туники. Слухняних підданих там було лише кілька, решта — «wszystko kozacy», тобто «усі козаки»[4].
1654 року Павло Алеппський описав Богуслав як велике місто «съ укрѣпленіями и цитаделью»[26]. Згодом спустіле місто знову заселив Самійло Самусь, який називав себе полковником богуславським. 1702 року саме тут він разом з Іскрою подав сигнал до повстання проти польських власників[27]. 1711 року гетьман Скоропадський вивів населення Богуслава і сусідніх міст за Дніпро[28].
Маєток, ремесла, церкви
1777 року король Станіслав Август подарував Богуслав, Медвин і 36 сіл князеві Станіславу Понятовському[29]. Згодом маєток перейшов до Браницьких. 1864 року в Богуславі жив головний управитель їхнього маєтку, до якого належали місто й ще 29 сіл[23]. 1869 року граф К. Браницький продав свої землі в місті удільному відомству[30]. 1900 року Дешки, Тептіївка, Хохітва, Мисайлівка, Киданівка та інші села записані вже як удільні[31].
Тоді ж у Дибинцях гончарство було головним заняттям, у Яцюках налічили 50 гончарів, а в Тептіївці робили дерев’яні ложки[32]. У Хохітві 1859 року запрацювала цукроварня[33]. Дерев’яні церкви в Бороданях, Вільховці й Розкопанцях — пам’ятки архітектури національного значення. У тому самому переліку є Миколаївська церква 1758 року в Чайках, але її будівля, за приміткою до переліку, не збереглася[9].
Села громади
Рік біля назви — найраніша датована звістка про поселення в наших джерелах: документ, карта або дата церкви за Похилевичем.
- БогуславЦентр громади; як королівське місто осаджене наново 1591 року[2][5]
- БіївціСеред козацьких сіл і хуторів 1622 року; з 1958-го одне село з Момутами[4][24]
- БороданіДерев’яна Воскресенська церква 1800 року[6][9]
- ВільховецьДерев’яна Успенська церква — пам’ятка національного значення[4][9]
- Дешки«Deski» на картах Боплана; село навпроти Тептіївки[34][14]
- ДибинціГончарне село[4][32]
- ІвкиНазву пояснювали вербами-івами[14]
- Ісайки1654 року — близько 300 домів із садками[4][26]
- КалинівкаБезіменне поселення з регулярною сіткою садиб; 1958 року — село Вільховецької сільради[35][36]
- Карандинці1900 року — цегельня і два вітряки[6][37]
- Киданівка1900 року — олійня і десять вітряків[34][37]
- ЛютаріДавній городок із валом і ровом[38][6]
- МисайлівкаЧастина в долині звалася Рогозянкою, гориста — Сухим селом[4][6]
- МоскаленкиЗміїв вал, охоронний № 2851-Ко[38][3]
- ПоловецькеКолишній хутір Половцов; давньоруське городище[18][39][3]
- Поташня14 дворів на трьохверстці; назву виводять від поташу[18][15]
- РозкопанціДерев’яна церква, перенесена з Богуслава[38][15]
- СаваркаДавньоруське городище, охоронний № 1741-Ко[38][3]
- СемигориНазва — від семи гір[6][40]
- СиницяУрочище Синиця згадане вже 1622 року; 1765 року — містечко[38][41]
- ТептіївкаСело ложкарів[4][32]
- Туники1864 року — деревня Троїцької парафії Богуслава[4][42]
- ХохітваВотчина Богуславського монастиря; цукроварня 1859 року[14][33]
- ЧайкиМиколаївська церква 1758 року; за приміткою до переліку пам’яток, будівля не збереглася[6][9]
- ШупикиЦеркву 1739 року збудували на згарищі[6]
- ЯцюкиСхідний кінець Ісайок; 1900 року — 50 гончарів[38][6][32]