Колекція, яку не можна датувати цілком

У повідомленні 1998 року перелічено вісімдесят знахідок: одинадцять крем’яних виробів і шістдесят дев’ять керамічних уламків. Це змішана збірка матеріалів неоліту та пізньої бронзи. Тому загальне число знахідок не є кількістю речей однієї культури або одного часу.⁠[1]

Автор поділив посуд на три групи за технологічними ознаками й оздобленням. До першої увійшло п’ятнадцять тонкостінних уламків темно-сірого або сіро-бурого кольору з добре загладженою поверхнею. Глиняна маса була ретельно вимішана, з дрібним піском і невеликою домішкою подрібнених рослинних волокон.⁠[1]

Орнамент і порівняння

На п’яти фрагментах цієї групи зберігся малюнок із тонких прокреслених ліній. У місцях їх перетину були неглибокі округлі ямки. Сукупність цих ознак, товщини стінок і складу глини дала дослідникові підстави порівняти знахідки зі столовим посудом дунайського неолітичного кола України та Польщі.⁠[1]

Не всі інші уламки вдалося визначити так само впевнено. Частину другої групи автор відніс до східнотшинецької культури пізньої бронзи; належність решти залишив на рівні припущень. Подібні домішки та способи оздоблення могли траплятися в різних традиціях, а цілих посудин у колекції не було.⁠[1]

Посуд як свідчення руху людей

У першому повідомленні Гаскевич розглянув два пояснення неолітичних знахідок: привезений посуд або присутність прийшлого населення. Він схилявся до другого, але прямо застерігав, що нечисленна збірка не дозволяє однозначних висновків. Збереженого культурного шару тодішні дослідження також не виявили, що обмежувало розуміння контексту речей.⁠[1]

У праці 2021 року дослідник повернувся до Віти-Поштової як прикладу виходу носіїв лінійно-стрічкової кераміки за межі основного заселення. Демографічний тиск і просте освоєння родючих земель він не вважав головними чинниками таких далеких переселень і пропонував більше зважати на прагнення соціального престижу — виробництво й обмін цінними речами. Це нова інтерпретація мобільності, а не другий незалежний розкопаний комплекс чи доказ існування тут торговельного пункту.⁠[2]