Дві різні схеми
Перше укріплення мало квадратну форму. Вал і рів оточували його по всьому периметру, а два розриви автор визначив як в’їзди. Під час огляду він не знайшов предметів, які можна було б підібрати з поверхні та використати для незалежної перевірки датування.[1]
Вал першого укріплення сильно розплився, але разом із ровом зберігся по всьому периметру; стан пам’ятки дослідник оцінив як задовільний.[1]
Кути для оборони
Друга споруда теж наближалася до квадрата, але мала складнішу систему захисту. Усередині простежувався повний периметр укріплень, зовні — частина ще однієї лінії. На кутах дослідник описав виступи бастіонного типу. Саме ці риси стали важливими для його історичного тлумачення.[1]
Бастіонний виступ відрізняє таку споруду від простого кільця валу. У повідомленні зіставлено план обох укріплень, однак не наведено знахідок, які дали б точний рік спорудження. Датування XVIII століттям тут спирається передусім на подібність конструкцій до відомих оборонних форм.[1]
Гіпотеза про застави
Парацій запропонував бачити в цих спорудах прикордонні застави, пов’язані зі спільною сторожовою лінією. Для пояснення він залучив історичні документи та карти. Серед них — листи Петра I і Катерини II, укази про посилення охорони на форпостах і звіти про стан форпостів на польсько-російському кордоні. За Парацієм, обидва укріплення були частиною охоронної лінії південно-західних кордонів Російської імперії XVIII ст.; це авторська реконструкція їхнього призначення.[1]
Окреме питання викликав старіший опис В. Антоновича: 1895 року він називав біля села чотири городища, з них три — чотирикутні.[2] Нове обстеження зафіксувало два укріплення, а співвідношення всіх згадок Парацій вважав непевним. Тому звіт не дає завершеної історії будівництва: він документує збережені форми й пропонує пояснення, яке потребує подальшого зіставлення джерел.[1]
