Тисячі уламків замість тисяч виробів
Майстерню досліджували в 1988–1989 роках. М. Сергєєва повідомляє приблизно про 16 500 рогових знахідок у колекції Фастівського музею. Близько 16 тисяч із них — дрібні обрізки та стружка. Це рахунок залишків виробництва, за яким не можна визначити таку саму кількість зроблених гребінців.[1]
Основною сировиною був ріг благородного оленя. Серед досліджених основ рогів значно переважали ті, які тварини скинули природно. Траплялися й основи з частинами черепа, але дослідниця застерігає: вони могли походити як від упольованих, так і від загиблих тварин.[1]
Як готували деталі
Ріг розщеплювали вздовж, отримуючи видовжені заготовки. Далі прибирали нерівності зовнішньої поверхні й пористу тканину всередині, надавали деталям форми та шліфували їх. Послідовність робіт відновлюють за слідами на самих предметах. За ними дослідниця визначила набір знарядь: сокиру, тесло, ніж, пилки, зокрема з дрібними зубцями, і свердло для дрібних отворів.[1]
На чотирьох напівготових деталях дослідниця зафіксувала отвори близько двох міліметрів у діаметрі. Вони були потрібні для складання гребінця. Зіпсовані заготовки показують, що невдача могла статися й наприкінці обробки, коли на деталь уже витратили багато праці.[1]
Ремесло зі складною послідовністю
Б. Магомедов пояснює, що складений гребінець міг містити до десяти рогових частин, з’єднаних металевими заклепками. У його огляді Велика Снітинка — великий ремісничий осередок, що постачав на ринок сотні гребінців. Складність виробу й попит на нього дослідник пов’язує зі спеціалізацією майстрів.[2]
Залишається питання, чи розм’якшували ріг перед обробкою. Сергєєва вважає це можливим з огляду на вогнище й характер заготовок, але прямих доказів конкретного способу немає. Колекція добре показує етапи роботи; точного рецепта підготовки рогу вона поки що не дає.[1]
