Вогонь під майбутньою піччю
В одному із заглиблених жител під залишками печі виявили засипану яму. Її заповнення містило темну землю, великі шматки вугілля, обпалену глину, кістки тварин та уламки посуду. На частині кераміки зберігалася кіптява. Важливим було те, як ці залишки лежали один над одним.[1]
Олег Петраускас і Роман Шишкін припустили таку послідовність: спочатку в ямі палили відкритий вогонь, згодом її засипали й улаштували глиняну піч. Пізніший огляд Петраускаса повторює висновок про заміну вогнища піччю. Це реконструкція за шарами й залишками споруди, а не безпосередньо збережена розповідь її мешканців.[1][2]
Дерево всередині глиняної конструкції
Уламки обпаленої глини мали відбитки прутів і жердин. За ними дослідники запропонували пояснення способу будівництва: спочатку робили дерев’яний каркас, потім обмащували його глиною та випалювали. Самі відбитки зберегли інформацію про дерев’яні частини, які вже не існували під час розкопок.[1]
Не всі досліджені будівлі мали однаково збережене опалення. У розкопаній частині іншої ймовірної оселі його слідів не виявили. Узагальнення 2018 року також відрізняє житлові споруди від господарської ями й відкритого вогнища. Тому знахідки кількох печей не означають, що всі об’єкти були будинками з однаковим обігрівом.[1][2]
Два шари одного вогнища
Окреме відкрите вогнище мало пласку глиняну основу з двох шарів. Верхній був жовтим, нижній — помаранчевим і добре обпаленим; вони легко відділялися один від одного. У верхню частину були вмішані уламки посуду. Автори пояснили ці особливості ремонтом вогнища під час його використання.[1]
Пласка форма й кераміка всередині допомогли їм відрізнити верхній шар від можливих уламків стінки чи купола печі. За формою знайденого горщика вогнище віднесли до другої половини IV століття. Так глина й посуд дали підстави одночасно обговорювати будову пристрою, його ремонт і приблизний час використання.[1]
