Понад п’ятнадцять метрів між стовпами
Кучера, посилаючись на публікацію Бориса Рибакова, наводить ширину в’їзду 2,4 метра та довжину понад 15 метрів. З обох боків проїзд обмежували вертикальні стовпи. На поверхні валу його не було помітно — саме цю обставину автор пов’язує з порівнянням Рибакова з тунелем.[1]
У каталозі 1984 року в’їзд також описано як тунель у валу, зі стінами з частоколу. Там зазначено, що Рибаков досліджував цю ділянку 1961 року. Обидва описи говорять про прохід через оборонний насип; вони не дають підстав перетворювати його на переказ про невідому мережу підземних ходів.[2]
Для чого порівнюють конструкції
Подібні в’їзди зі стовпами Кучера розглядає також у Судовій Вишні та Старій Ушиці. Розміри в цих прикладах різні. Для Заріччя залишаються власні виміри: понад п’ятнадцять метрів завдовжки, а не розміри іншої пам’ятки.[1]
Дослідник припускав, що стовпова конструкція дозволяла влаштовувати невисокий проїзд і на похилій поверхні. Його значна довжина відповідала потребі захистити вхід. Це пояснення способу будівництва, запропоноване на основі порівняння кількох розкопаних укріплень.[1]
Що зберігає археологічний опис
Поверхню Зарічанського городища та його вал згодом змінили земляні роботи цегельного заводу. Опубліковані розміри в’їзду тому особливо цінні: вони зберігають відомості про елемент, якого сучасний вигляд мису вже не пояснює. Точне положення давнього проїзду потребує окремого зіставлення планів розкопок.[2]
