Стоянка, що дала назву типу
Мезолітичну стоянку відкрили 1967 року під час розвідок археологічного гуртка під керівництвом В. М. Гладиліна. Вона дала назву одному з культурних типів кудлаївської культури середнього мезоліту. Так окрема досліджена пам’ятка стала орієнтиром для порівняння споріднених матеріалів.[1][2]
Уже в 1967–1968 роках разом із крем’яними виробами траплялася кераміка доби бронзи та раннього заліза. У 2007 році роботи розділили між двома групами: мезолітичну очолював Л. Л. Залізняк, а багатошарове поселення й могильник вивчала група М. В. Квітницького.[1]
Сліди бронзоливарної роботи
Серед матеріалів Таценок-7 автори виділили залишки майстерні тшинецького культурного кола. Знайшли понад тридцять бронзових злитків, виплесків і краплин металу, уламки тиглів — посудин для плавлення — та відповідну кераміку.[1]
За подібністю посуду до інших досліджених комплексів майстерню попередньо датували XV століттям до нашої ери. Це датування через порівняння знахідок, а не точний рік роботи майстра. Поряд у звіті описані крем’яні вироби різних періодів — від наконечника стріли доби мезоліту до уламка серпа тшинецької культури.[1]
Майстерня раннього залізного віку
Інша майстерня належала до підгірцівсько-милоградського горизонту VII–VI століть до нашої ери. У її заповненні виявили понад 150 уламків ливарних формочок. Їхні заглиблення зберегли обриси підвісок, дзвоників, блях і заколок.[1]
Автори описали виготовлення прикрас за восковою моделлю: її вкривали глиною, висушували форму, випалювали віск і заливали метал. Разом із формами знайдено тиглі, залізні речі й склопастові намистини. Це окремий ремісничий сюжет раннього залізного віку, значно пізніший за мезолітичну стоянку.[1]
