Обстеження перед відновленням

Ще для проєкту консервації 1975 року виконали фотографування, обміри та історико-архівне дослідження храму. За Петліною, тоді запланованих консерваційних робіт не провели. У 1988–⁠1990 роках до вивчення пам’ятки повернулися, залишивши докладні інженерні й хіміко-технологічні матеріали про будівлю до її пізнішого відновлення.⁠[1]

Такі документи фіксують конкретний момент у житті споруди. Наприклад, темно-блакитне фарбування купола описане серед результатів обстеження. Сам храм, за Петліною, звели 1794 року; ім’я його архітектора невідоме.⁠[1]

Що збереглося під тиньком

Під пізнішим тиньком дослідники виявили залишки первинного світло-охристого вапняного фарбування. Мікрохімічний аналіз поверхні цегляної кладки дав їм підставу вважати, що спочатку храм не був потинькований. Поверхню цегли ґрунтували білим вапняно-клейовим складом, у якому визначили тваринний клей.⁠[1]

Окрему інформацію дали будівельні розчини. Склад матеріалу в закладених дзвонних прорізах відрізнявся; інший склад мав і розчин замурованої ніші. Порівняння цих матеріалів допомагало відокремлювати втручання в будівлю. Водночас наведені результати не дають точних календарних дат для кожного такого ремонту.⁠[1]

Ліпнина й фрагменти живопису

В описі збереженого оздоблення згадано ліпні голівки херувимів зі значними втратами та рештки керамічних плит. Це фрагменти, а не повністю вціліле оформлення. Окремо дослідники зафіксували цегляний кіот — місце для ікони — з гіпсовим орнаментом та залишками живопису на його арковому прорізі.⁠[1]

Хімічний аналіз кіота виявив клейове фарбування. При цьому загальний опис стін інтер’єру повідомляв, що живопису на них не знайшли. Ці відомості стосуються різних частин оздоблення: відсутність виявлених розписів на стінах не заперечує окремих фрагментів на кіоті. Саме такі уточнення дозволяють читати результати обстеження без надмірних узагальнень.⁠[1]