Дев’ять майданчиків
Каталог Валентини Петрашенко й Віталія Козюби повідомляє про розвідку 1985 року. За допомогою щупа тут виявили дев’ять майданчиків — залишків трипільських будівель. Наведені в каталозі розміри поселення становлять 180 × 100 метрів. Такий запис не означає, що всі дев’ять споруд були повністю розкопані.[1]
На цьому дослідження не припинилося. У 1987 році Ю. М. Олійник зібрав кераміку підгірцівського типу; у 1991 році пам’ятку обстежував М. Ю. Відейко. Отже, матеріали Харкового не обмежуються лише трипільськими знахідками.[1]
Що побачив магнітометр
В. П. Дудкін провів археолого-магнітометричні дослідження 1993 року. У своїй статті в «Енциклопедії трипільської цивілізації» він пише про зйомку на площі близько п’яти гектарів та не менше сорока аномалій від трипільських жител. На його схемі вони утворюють окремі групи по дві–чотири споруди, а разом — видовжений овал.[2]
Поряд із більшими об’єктами зафіксовано дрібніші аномалії. Дудкін припускав, що вони відповідають господарським ямам. Водночас він прямо зазначив: зйомка охопила далеко не всю площу пам’ятки. Тож сорок аномалій не можна вважати остаточним числом усіх будинків поселення.[2]
Кілька шарів і різні датування
Частину майже прямокутних аномалій розмірами чотири на чотири або п’ять на п’ять метрів Дудкін пов’язував із черняхівською культурою. Це його інтерпретація геофізичних даних, а не повідомлення про розкопки кожної такої споруди. В одному магнітному плані могли відобразитися об’єкти різного часу.[2]
Не збігається і визначення трипільського етапу. У каталозі 1999 року матеріали Харкового віднесено до CI, тоді як Дудкін у публікації 2004 року називає BII та коломийщинську групу. Обидва джерела стосуються поселення в урочищі Харкове, але дають різне його датування. Без окремого перегляду знахідок вибрати одну версію як остаточну не можна.[1][2]