П’ять жител і 57 знахідок
Під час експедиції Тетяни Пассек 1939 року на поселенні зафіксували 12 наземних споруд, а розкопали п’ять жител. Серед знахідок було 57 одиниць антропоморфної пластики — скульптурних зображень людини. Це число включає чотири цілі фігурки та фрагменти: частини тулубів, голови, ніжки. Його не можна читати як 57 неушкоджених статуеток.[1]
У статті 2016 року Якубенко описала 56 одиниць, які зберігалися у Національному музеї історії України, та одну відому з давнішої публікації, але відсутню в колекції. Поселення вона відносить до етапу BII трипільської культури й датує кінцем V — початком IV тисячоліття до нашої ери.[1]
Тендітні ступні й червона поверхня
Більшість фігурок виготовлено з глини з дрібним піском, подібної до тієї, з якої робили поширений на поселенні столовий посуд. Поверхню загладжували, іноді покривали ангобом — тонким глиняним шаром — і підлощували. На окремих речах збереглося червоне пофарбування.[1][4][2]
Жіноча статуетка з житла № 1, музейний номер а66/1623, має висоту 165 мм. Її ніс зроблено защипом, очі — отворами; маленьку ступню виліплено на кінці суцільної ніжки. У плечових виступах і виступах над стегнами є наскрізні отвори. Такі деталі показують, скільки уваги майстер приділяв навіть невеликій схематичній постаті.[4]
Фігурка з міддю
Інша знахідка з того самого житла, а66/2140, — сидяча жіноча статуетка заввишки 140 мм. Її збільшений живіт Якубенко визначає як зображення вагітності. Під животом видно мідну пластинку: тонкий шар глини, що приховував її, у цьому місці відлущився. Тулуб відхилений назад, дві стулені ніжки простягнуті вперед і вниз; поверхня була вкрита червоною вохрою.[2]
Тамара Мовша, чию думку наводить авторка, пов’язувала цю річ із молінням про достаток металу. Це дослідницьке тлумачення. Наявність міді й будову фігурки можна описати безпосередньо, а зміст давнього обряду залишається питанням інтерпретації.[2]
Одне око і відоме місце біля печі
Чоловіча сидяча фігурка а66/1619 з житла № 2 має одне, ліве, око-отвір та вертикальний отвір на маківці завглибшки 9 мм. Тулуб нахилений уперед, суцільна ніжка витягнута перед ним. Якубенко наводить її висоту як 67–78 мм.[3]
Для неї зберігся особливо важливий запис: знахідка лежала біля печі, ближче до поперечної перегородки житла. За висновком Якубенко, це єдина статуетка комплексу з відомим точним місцем знахідки. Для інших на речах залишилися польові шифри, проте потрібних креслень і щоденників авторка в архіві не знайшла. Натомість там були розписки про їхнє отримання дослідниками перед війною.[5]
Тому музейний опис зберігає дві різні частини історії: самі фігурки з їхніми дрібними деталями та неповні відомості про те, де саме всередині давніх будинків вони перебували. Втрачені креслення обмежують можливість відновити розташування всього комплексу, навіть коли предмети вціліли.[5]
