Промисловість серед землеробських господарств
Довідник розрізняє способи ведення господарства. У власницькій економії застосовували десяти-, шести- та чотирипільну системи, у селян — трипільну. Йдеться про організацію чергування використання полів; із цього запису не можна встановити, яку саме площу засівали цукровими буряками.[1]
Поряд із заводом названо водяний млин із двома робітниками, дванадцять вітряків і дві кузні. На цьому тлі заводський колектив у 720 осіб помітно вирізняється чисельністю. Водночас довідник не подає повного обліку зайнятих у кожному з названих промислів.[1]
Хто працював на заводі
Із 720 заводських робітників 612 були чоловіками, 108 — жінками. Окремо наведено поділ за походженням: 250 місцевих і 470 прибулих із Могилівської та Чернігівської губерній. Отже, підприємство наймало людей не лише із Саливонок.[1]
Числа стосуються робочої сили заводу. Вони не означають, що всі приїжджі стали постійними мешканцями села. Запис також не розкриває тривалості їхньої роботи, платні чи розподілу занять між чоловіками й жінками; цих подробиць до нього додати не можна.[1]
Інший облік — інший момент
У дослідженні А. Гриценка, виданому 1972 року, Саливонківський цукровий завод має 897 робітників. Таблиця стосується початку 1917 року. Автор уклав її за архівними фабрично-інспекційними списками та друкованими матеріалами, зіставляючи відомості різних джерел.[2]
Це другий часовий зріз, який знову показує підприємство із сотнями працівників. Проте перетворювати різницю між 720 і 897 на точний приріст робочих місць було б передчасно: джерела мають різний час та спосіб укладання, а однаковий сезон обліку не встановлений.[1][2]
