Пошта і заїзні двори
У нарисі Похилевича через Гребінки проходить поштова дорога з Києва до Білої Церкви. У самому селі він назвав поштову станцію й кілька великих заїзних дворів. Пошта й заїзні двори пов’язували село з рухом подорожніх. Назв дворів, їхніх власників або докладного опису станції автор не подав.[1]
У книзі 1900 року в Гребінках також зазначено державну, або «казенну», пошту. Телеграфну станцію цей опис відносить до Білої Церкви, найближчу залізничну — до Устимівки. Тому пошту, телеграф і залізницю в цьому записі потрібно розрізняти: наявність першої не означає, що всі три установи діяли в самому селі.[2]
Базар раз на два тижні
Похилевич повідомив, що невеликі торги відбувалися раз на два тижні й збирали мешканців околиць. У «Списку» 1900 року наведено той самий двотижневий ритм із уточненням дня: базари проходили по четвергах. Зіставлення двох описів показує повторення цієї форми торгівлі в різні роки; книги не дозволяють простежити кожен окремий базар між ними.[1][2]
Статистичний опис 1900 року нарахував у Гребінках 659 дворів і 3528 мешканців: 1752 чоловіки та 1776 жінок. Основним заняттям названо хліборобство. Цей запис важливий для розуміння масштабу села: пошта, торги й ремесла діяли в населеному пункті, де сільське господарство залишалося провідною працею.[2]
Млини, кузні та цегельня
Серед місцевих виробництв «Список» назвав дев’ять кузень, сім вітряних млинів і один водяний млин із двома робітниками. Для цих закладів книга подає кількість, але не назви чи час заснування. Тому вона дає перелік виробництв на час укладання опису, а не історію кожного окремого млина.[2]
Докладніше описано цегельний завод графині Марії Браницької. Він перебував в оренді директора Саливонківського цукрового заводу. На цегельні тимчасово працювали дванадцять чоловіків, які прибули з Могилівської та Чернігівської губерній. Це конкретне свідчення залучення робітників з інших місцевостей. Згадка про посаду орендаря стосується Саливонківської цукроварні й не означає, що саме цукровий завод був у Гребінках.[2]
Школа, медицина й боротьба з пожежами
У Гребінках 1900 року зазначено двокласну парафіяльну школу, лікарню та аптеку. Медичний персонал перелічено окремо: один лікар, два фельдшери й одна повитуха. Короткий запис не містить місткості лікарні або переліку її пацієнтів, проте засвідчує сам набір медичних послуг і фахівців.[2]
Для гасіння пожеж «Список» перелічив пожежний обоз — два насоси, дев’ять бочок, сім багрів і десять відер, які утримували коштом Браницької.[2] Про пожежу в історії села писав і Похилевич: 1850 року згоріла дерев’яна церква. Нову дерев’яну будівлю на її місці завершили 1859 року; автор пов’язав її спорудження зі стараннями священника Правикова.[1]
Гребінки на старій карті
Фрагмент карти зберігає історичний підпис «Гребенки», частину забудови, дороги та водотік. Це вирізка з аркуша XXIII-8 серії «Трьохверстка (Шуберт)». У його вихідних даних зазначено рекогносцирування 1868 року та нанесення залізниці за зніманням 1877 року. Роки оновлення змісту не встановлюють точного року друку цього примірника. На фрагменті не визначено будівлі пошти, школи чи лікарні: самі заклади в цій статті засвідчені текстами книг.[3]