Невеликий коник із чотирма отворами
Розміри фігурки — 3 × 7 × 8 сантиметрів. У неї два симетричні отвори з боків і ще два в задній частині. Глина брунатна, випал слабкий; залишків фарби дослідник не побачив. На опублікованому малюнку коник показаний у кількох ракурсах, тож можна роздивитися і його силует, і отвори.[2]
Ярмола припускав, що коника виготовив місцевий майстер, але одразу зауважив: аналогії йому на той час не були відомі. Отже, місцеве походження — авторське пояснення знахідки, а не встановлена належність до конкретної майстерні. Коротке повідомлення не називає ані майстра, ані власника свищика.[2]
Що вдалося зафіксувати після будівельних робіт
Дослідження почали через руйнування пам’ятки під час будівельних і землевпорядних робіт. На момент, коли загрозу виявили, основні будівельні роботи вже завершили. Археологи розчистили та зафіксували приблизно 40 метрів пошкодженого схилу; на частині цього розрізу простежили будову насипу східного бастіону.[1]
Під насипом лежали залишки споруди. Одну її частину знищили новобудови, інша залишалася під землею. У заповненні дослідженої частини, крім коника й каблучки, були уламки давньоруського посуду, кілька фрагментів пізньосередньовічної кераміки, кістки та залізні цвяхи. Це опис відкритого фрагмента, а не повністю розкопаної будівлі.[2]
Чому дата каблучки не стає датою всіх знахідок
Срібну каблучку у повідомленні орієнтовно віднесено до XVII–XVIII століть. Для коника окремого обґрунтованого датування автор не подав. Оскільки в заповненні споруди зібрали кераміку різного часу, сам перелік предметів не дозволяє автоматично датувати їх усіх одним століттям або вважати речами одного власника.[2]
Ярмола описував Замкову гору як місце давньоруського городища — літописного Юр’єва — та пізнішого замку-фортеці. Водночас питання спадкоємності між Юр’євом і Білою Церквою він залишав для подальших досліджень. Знахідка маленького коника доповнює цю історію конкретною річчю, але сама не вирішує питання про безперервність життя міста.[1][2]
