Чотири речі з різним контекстом
Дві намистини походили з одного поховання. Ще дві знайшли на поверхні, тому автори не могли пов’язати їх із конкретними поховальними об’єктами. Ця різниця суттєва: чотири речі, включені в одне дослідження, не обов’язково колись утворювали єдиний набір прикрас.[1]
Опис форми також не дав готової відповіді про спосіб виготовлення. Дослідники прямо зазначили, що даних для визначення техніки формування намистин недостатньо. Хімічний аналіз міг розповісти про саме скло, але не відновлював усю послідовність рухів давнього майстра.[1]
Як порівнювали склад скла
Спектральний аналіз дозволив визначити хімічний склад зразків. Порівнюючи співвідношення основних сполук, автори реконструювали можливі рецепти сировини. Три намистини вони віднесли до рецепта з піску, соди та вапняку, а четверту — з вапнистого піску й соди.[1]
За співвідношенням лужних компонентів усі чотири зразки дослідники зарахували до скла, для якого використовували рослинну золу. Йдеться про інтерпретацію складу готового матеріалу. Рецепти реконструйовано за намистинами, а результати аналізу самі по собі не засвідчують місцевої склоробної майстерні.[1]
Колір і питання походження
Забарвлення двох намистин із поховання автори пов’язали зі сполуками міді та свинцю. Один поверхневий зразок вирізнявся високим вмістом оксиду марганцю. Так навіть невелика група прикрас показала відмінності між матеріалами, які важко описати лише загальним словом «скло».[1]
Клочко й Столпяк також обговорювали можливе східне походження технологічних традицій та зв’язок деяких домішок з обробкою міді. Ці припущення не встановлюють певного шляху обміну або конкретного місця виготовлення. Підсумовуючи, автори віднесли чотири намистини до двох склоробних традицій — дво- і трикомпонентної — і припустили, що вони могли походити з різних осередків.[1]
