Що саме входить до колекції
Із розкопок походять 72 цілі або відновлені за уламками посудини. Пачкова додала до аналізу ще шість предметів зі старої колекції Вікентія Хвойки, які, на її думку, найімовірніше походять із цього могильника. Отже, ці дві частини добірки мають різну надійність визначення походження.[1]
Дослідниця розділила посуд за пропорціями. До однієї великої групи ввійшли миски й чашки, до іншої — горщики, глеки, кубки та інші вищі форми. Такий поділ дозволяє порівнювати цілі набори, не покладаючись лише на звичну побутову назву кожної речі.[1]
Гладка поверхня й нечасті візерунки
У добірці переважає лощений посуд: його поверхню старанно загладжували до блиску. Він здебільшого чорний або темно-сірий, часом із коричневими плямами. Грубіший кухонний посуд має переважно брунатні й жовтуваті відтінки; у глині лощених виробів домішки дрібніші.[1]
Оздоблення трапляється нечасто. Пачкова описала прокреслені лінії, додані зверху глиняні валики та наліпи у формі півмісяця. Візерунки має лише десять посудин; частіше трапляється не прокреслене, а наліпне оздоблення.[1]
Що дає порівняння з польськими знахідками
Для зіставлення авторка взяла матеріали з Пруща-Гданського. На рівні великих груп набори виглядають подібними, проте конкретні форми збігаються рідше. У Вишеньках частіше трапляються миски й горщики без ручок, а в польській колекції — посуд із ручками та супниці. Подібність залежить від того, наскільки докладно порівнювати речі.[2]
Поодинокі спільні форми Пачкова розглядає як можливі сліди контактів і взаємовпливів. Водночас вона не вважає їх достатнім доказом значного внеску оксивської культури у формуванні зарубинецької. До того ж, за її висновком, найтісніших зв’язків ці культури набули вже після формування зарубинецької.[2]
