Прохання відновити поселення

За текстом універсалу, монастир звернувся до гетьмана після спустошень, спричинених війнами й неспокійними часами. Раніше заселене село стало безлюдним. Прохання полягало в тому, щоб дозволити організувати там слободу та оселити людей. Звернення передав ректор та ігумен Братського монастиря Гедеон Одорський.⁠[1]

Документ також посилається на попередню царську грамоту й підтвердження прав за Богдана Хмельницького. Похилевич уточнює, що Богдан Хмельницький видав монастиреві запис на володіння Плесецьким і Мостищами 11 січня 1651 року, а цар Олексій Михайлович цей запис підтвердив.⁠[1]⁠[2]

Монастирські права й навчання

Дозвіл передбачав поселення людей і виконання ними належних монастиреві повинностей. Гетьман забороняв стороннє втручання в користування поселенням та його прибутками. Похилевич переказав і ще одну умову: селити дозволялося лише людей «тамобочних», тобто з правого берега Дніпра.⁠[1]⁠[2]

Прихильність до Братської обителі в тексті пояснюється також її освітньою працею — викладанням вільних наук. Так історія Плесецького пов’язується з господарським забезпеченням монастиря, де відбувалося навчання. Універсал підписано в Батурині.⁠[1]

Дата документа й пізніша доля села

Лаврентій Похилевич у довіднику 1864 року переказав історію дозволу, але назвав 29 червня 1702 року. У виданні універсалів дата інша: 29 липня стоїть і в редакційному заголовку, і в завершенні самого документа. Для цієї події точнішою опорою є дата опублікованого тексту універсалу.⁠[1]⁠[2]

За Похилевичем, 1786 року монастирські маєтності перейшли до казни, а Плесецьке стало казенним селом. На час укладання довідника воно було центром волосного управління. Тоді в Плесецькому жило 2666 мешканців, а парафіяльну Стрітенську церкву збудували 1784 року на місці старої, що занепала.⁠[2]