Від трьох креслень до докладного дослідження
У публікації 2018 року автори спиралися переважно на три знайдені плани. Вони описували церкву без внутрішніх стовпів, але визнавали невизначеність її віку. Частина фундаментів не потрапила до площі розкопок, тому навіть загальний контур будівлі не був однаково добре досліджений.[2]
До статті 2019 року вдалося залучити значно більше документації: звіт за 1992 рік, польовий щоденник, описи знахідок і фотографії. Це дозволило перевіряти зведений план за окремими польовими кресленнями. Нове дослідження показало, що деякі розбіжності могли виникнути під час поєднання цих креслень.[1]
Брускова цегла й сліди оздоблення
Від храму збереглися фундаменти та частина нижнього ряду кладки. Основним матеріалом була брускова цегла; на деяких цеглинах помітні поздовжні борозенки, через які їх називають пальчаткою. У збереженій кладці чергували довгі й короткі боки цеглин. Плінфа, ширша й пласкіша цегла, також траплялася серед будівельних уламків.[1]
В описах знахідок є невеликі фрагменти кольорового тиньку та зелене віконне скло. Проте уламки тиньку не доводять, що весь інтер’єр був розписаний. Автори допускають два пояснення: часткове оздоблення храму або потрапляння фрагментів разом із давнішими матеріалами, використаними повторно.[1]
Реконструкція, яку ще треба перевірити
Порівнявши документацію, дослідники запропонували альтернативу безстовпному храму: споруду з чотирма внутрішніми опорами. Частину заглиблень вони витлумачили як можливі залишки їхніх фундаментів. Водночас автори прямо вказали, що така версія потребує нових обмірів і перевірки послідовності ґрунтових шарів.[1]
Остаточної дати будівництва вони також не встановили. Археологічні комплекси й частина будівельних прийомів схиляють до раннішого часу, а характер перев’язки цегли традиційно пов’язували з пізнішим. У висновку ці ознаки залишені як суперечність. Тому називати точний рік або беззаперечно відновлювати купол і фасади за наявними рештками передчасно.[1]
