Церква й ім’я будівничого
У виданих 1864 року «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» храм названо Преображенським, кам’яним, із такою ж дзвіницею. Похилевич указав не лише ім’я засновника, а й його чин — колезький асесор. За цим описом, будівничий був похований біля церкви.[1]
Церковне господарство також потрапило до довідника: храм мав 36 десятин землі, а до Нещерівської парафії була приписана Гудимівка. Ці відомості показують, що споруда була осередком парафії з власною землею та громадою, до якої належали жителі іншого поселення.[1]
Чотири престоли в одному храмі
Короткий опис Похилевича зберіг подробицю, яку не прочитаєш із самого фасаду. Крім головного престолу, автор назвав ще три: святителя Павла Сповідника, першомучениці рівноапостольної Фекли та Усікновення глави Іоанна Предтечі. Останній він окремо позначив як теплий.[1]
Це перелік середини XIX століття. Офіційна історія нинішнього монастиря говорить про відновлення головного престолу та приділу Усікновення глави Іоанна Предтечі. Вона також називає облаштування 2013 року нового приділу в колишньому підвальному приміщенні. Отже, внутрішня організація храму мала власну історію змін.[3]
Старий храм і новий монастир
За повідомленням самого монастиря, відродження церкви почалося у 1990-х роках після занепаду за радянського часу. У 2004 році при ній виник заміський скит київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря, а наступного року — самостійна обитель.[3]
Ці дати належать до новітнього використання храму. Мурована будівля, описана ще Похилевичем, значно старша. Її зовнішній вигляд на авторській фотографії — побілені стіни, високий дах, купол і дзвіниця в корпусі — дає змогу побачити споруду, навколо якої згодом сформувався монастир.[1][2][3]