Мис, відрізаний від плато
Павло Раппопорт, який досліджував городища Київщини 1950 року, описав виступ у заплаву Стугни приблизними розмірами 230×140 метрів. Від продовження плато його відділяв широкий і глибокий рів. Отже, природно круті схили доповнили перешкодою саме там, де мис сполучався із суходолом.[2]
На паспортному плані 1975 року добре видно видовжену північну частину і ширшу південну площадку. Прохід до неї позначено з півдня, між кінцями валу. Масштаб і стрілка півночі дозволяють порівнювати форму укріплення з місцевістю, а не лише впізнавати його назву.[3]
Що було всередині валу
За спостереженнями Раппопорта, біля в’їзду вал сягав п’яти метрів, на інших ділянках зберігався на один-два метри. Це висота залишків на час обстеження. Розріз насипу відкрив дерев’яні зруби, щільно заповнені землею: оборонна лінія мала внутрішню конструкцію, приховану під її зовнішньою формою.[2]
Поселення за межами укріплення
Поруч із городищем Раппопорт зафіксував велике давнє селище — на прилеглому плато та нижче із західного боку. Його матеріали він відніс до того самого часу, що й городище. Тому укріплений мис не охоплював усієї заселеної території.[2]
У публікації 1952 року досліджений шар усередині городища датовано XII–XIII століттями. Пізніший каталог Кучери дає для пам’ятки ширший інтервал XI–XIII століть і площу два гектари. Джерела наводять різні межі датування; два гектари не означають суцільно розкопану площу.[1][2]