Млини та невеликі виробництва
У Киданівці перелічені десять вітряних млинів, одна олійня та три кузні. Це окремі види закладів, а не загальна кількість майстрів чи працівників. Довідник називає їхню наявність, проте не повідомляє виробничої потужності або кількості переробленого зерна й насіння.[1]
Ще два заклади виготовляли ободи для коліс. Окремим рядком автори зазначили п’ятьох людей, які робили прості вози й сани. Загальну річну вартість цих виробів оцінили сумою до ста рублів. Такий запис стосується виробництва, а не встановленої зарплати кожного ремісника.[1]
Землеробство й заробітки
Головним заняттям мешканців довідник називає хліборобство. Сільське господарство вели за трипільною системою — із сівозміною на три поля. Водночас перелік ремесел показує, що життя села не зводилося лише до обробітку землі: потрібні були млини, олійня, ковальська праця та виготовлення транспортних засобів.[1]
Частина селян вирушала на заробітки до Херсонської та частково Катеринославської губерній. Кількості таких працівників і тривалості поїздок джерело не подає. Згадка засвідчує ще один спосіб заробітку поряд із місцевим землеробством і ремеслом, без можливості точно оцінити його частку.[1]
Майно й витрати громади
У селі діяла церковнопарафіяльна школа. Сільська громада також мала будинок, який здавала під казенну винну лавку за 101 рубль на рік. За довідником, у селі рахувалося 1914 десятин землі: трохи більше як 41 десятина належала церквам, решта — селянам; саме село належало удільному відомству.[1]
Для гасіння пожеж обліковували два гідропульти та два багри, а на їх утримання передбачали до одного рубля п’ятдесяти копійок на рік. Поряд записані громадські грошові фонди. Разом ці рядки показують, що довідник фіксував не тільки особисті заняття мешканців, а й речі та кошти, якими розпоряджалося село як громада.[1]
