Дві назви — два поселення
Реєстр у томі 2004 року називає обидві пам’ятки трипільськими поселеннями. Запис № 33 стосується урочища Бієвка, № 34 — Чорнобаївки. Це два окремі описи під назвою одного села; назви урочищ тут допомагають не змішати їх в одну пам’ятку.[1]
Для обох записів укладачі вказали походження інформації: Центр охорони пам’яток історії, археології та мистецтва Управління культури Київської облдержадміністрації. У цих коротких статтях немає названого року відкриття, дослідника або звіту про розкопаний будинок.[1]
Що означають 450 × 300 і 200 × 150 метрів
Для Бієвки наведено розміри 450 × 300 метрів, для Чорнобаївки — 200 × 150 метрів. Автори визначають їх як площу розповсюдження підйомного матеріалу. Отже, йдеться про ділянки поширення археологічних знахідок на поверхні, а не про розміри окремих жител чи розкопів.[1]
Більші числа у записі про Бієвку не дають підстав порівнювати населення двох поселень. Тут немає планів забудови, кількості будинків або даних про одночасність їх існування. Наведені виміри характеризують зафіксований матеріал, а питання про устрій поселень потребує інших джерел.[1]
Фібула з іншого повідомлення
Довідник Н. І. Шендрик 1977 року містить ще одну археологічну згадку про Біївці: знахідку фібули зарубинецького типу. Урочище, обставини й рік знахідки в цьому рядку не названі.[2]
Цю річ не можна автоматично приписати Бієвці або Чорнобаївці з трипільського реєстру. Довідник описує тип окремої знахідки, тоді як енциклопедія — два поселення іншої археологічної культури. Спільна назва села сама собою не встановлює зв’язку між ними.[1][2]
Біївці в історії Богуславщини
Два записи енциклопедії показують, що археологічна історія Біївців не зводиться до одного відомого об’єкта. Про села над Россю та старі описи місцевості розповідає огляд Богуславської громади. Як нові розвідки змінювали знання про весь регіон, пояснює стаття про археологічну карту Богуславщини.