Два записи про мешканців

В описі наведено 903 православних мешканці та сім римо-католиків. Окремо Похилевич подає давніший показник: у 1783 році в Козаровичах було 433 мешканці в 77 дворах. Числа належать до різних часових зрізів, а не до одного обліку.⁠[1]

Автор зауважує, що місцевих переказів про початок і заснування села не збереглося. Тому його нарис не дає точної дати появи Козаровичів. Найраніші наведені ним відомості про власність стосуються вже існуючого села.⁠[1]

Маєток і велика отара

За викладом Похилевича, у XVII столітті Козаровичі належали Межигірському монастирю. Після конфіскації монастирських володінь село було приєднане до Димерського староства. Далі автор простежує перехід маєтку до приватних власників, його продаж і успадкування.⁠[1]

Земельну площу Козаровицького маєтку Похилевич визначає у 12 675 десятин. Це показник усього маєтку. У його господарстві утримували до двох тисяч овець, названих у джерелі іспанськими. Така характеристика окремо виділяє вівчарство серед занять господарства.⁠[1]

Дерев’яна церква 1720 року

Покровську церкву довідник описує як дерев’яну та відносить до шостого класу. Роком її побудови названо 1720-й. Водночас автор прямо додає, що церква існувала й раніше: дата стосується описаної будівлі, а не початку парафіяльного життя.⁠[2]

Про церковну землю сказано лише, що вона мала встановлений наділ; конкретної площі в цьому записі немає. Опис Похилевича дозволяє встановити посвяту, матеріал і дату храму, але сам по собі не свідчить про збереження тієї дерев’яної будівлі донині.⁠[2]