Від відкриття до археологічної колекції
Багатошарову пам’ятку виявили 1966 року, а її розкопки тривали у 1967–1971 роках. Поселення й могильник доби Русі вивчали серед матеріалів різних періодів. У публікації археологічних результатів Л. Степаненко та Н. Блажевич датували середньовічний могильник XI–XIII століттями.[1]
На збереженій частині дослідили 40 поховань цієї доби. Залізні цвяхи в окремих могилах стали свідченням використання дерев’яних домовин. Померлих клали випростано на спині, проте положення рук відрізнялося. Досліджена частина не охоплювала весь первісний могильник.[1]
Невеликий набір особистих речей
Серед знахідок були залізні пряжки, сережки з тонкого бронзового дроту, скляна намистина й невеликі бронзові підвіски. Окремо описано срібний перстень із темним декором — черню — та зображенням стилізованого хреста.[1]
Срібний перстень із козаровицького могильника окремо зафіксований у каталозі фондів Інституту археології 2007 року. Запис пов’язує його з роботами Київської експедиції 1969 року та могильником XII–XIII століть.[2]
Чому важливі старі етикетки
Для нового аналізу Рудич відібрала лише матеріали з позначеннями, які можна було звірити з польовими звітами й археологічним датуванням. Після реставрації до вимірювань увійшли 14 чоловічих та 11 жіночих черепів різної збереженості. Ці числа описують досліджену колекцію, а не всіх мешканців села.[1]
Така перевірка особливо потрібна для багатошарової пам’ятки: каталог містить козаровицькі матеріали кількох давніх культур і доби Русі. До того ж частину могильника та кісткових решток було втрачено. Авторка застерігає, що неповнота матеріалу може змінювати картину співвідношення чоловіків і жінок у вибірці.[1][2]
