Зображення з музейного візиту
За викладом Павленка, Михайло Грушевський у публікації 1912 року відносив меч загалом до київських околиць. Пізніше Анатолій Кирпичников, спираючись на старий музейний каталог, приписав знахідку Полтавщині. Час та обставини її виявлення залишаються невстановленими, тому різні атрибуції потребували перевірки.[1]
Нову підказку Федір Андрощук знайшов серед паперів Туре Арне в архіві Національного управління старожитностей Швеції. Там зберігся малюнок руків’я, зроблений Арне під час відвідання київського музею влітку 1913 року. Павленко повідомляє, що підпис до малюнка вказує на Димер біля Києва. Саме цей запис став підставою уточнення походження меча.[1]
Що розповідає бронзове руків’я
У дослідженні 2003 року Андрощук описав меч завдовжки 85,7 сантиметра. Бронзове руків’я складається з кількох деталей, зокрема трикутного навершя та вигнутих поперечних частин. На них зображені фантастичні звірі й змії; дослідник зіставляв ці мотиви зі скандинавським та британським мистецтвом.[2]
Відмінності оздоблення дали авторові підставу припустити, що руків’я складалося в різний час: одні деталі він відніс до середини XI століття, іншу — до початку XII. Це висновок зі стилістичних порівнянь. Він не встановлює ані точного маршруту речі, ані походження людини, яка нею користувалася.[2]
Чи можна прочитати ім’я коваля
Відоме тлумачення напису як імені Людоти стало предметом дискусії. Андрощук двічі оглядав меч у 2001 році й повідомив, що зміг розрізнити лише круглий знак між двома вертикальними лініями. Стан клинка та наслідки попередньої реставрації, на його думку, перешкоджали надійному прочитанню повного напису.[2]
Отже, архівний малюнок і вивчення самого предмета відповідають на різні питання. Перший допомагає уточнити місце походження, друге — будову, оздоблення й можливе датування. Пов’язання меча з Димером саме по собі не доводить, що його викували тут або що ім’я місцевого майстра вже відоме.[1][2]
