Срібло, скло й мідь
Серед речей названо довгий ланцюг із тонких срібних дротяних кілець і пару срібних сережок. До кілець сережок кріпилися видовжені ажурні підвіски, доповнені гладкими кружечками. Таким чином, опис зберіг не тільки перелік матеріалів, а й відомості про будову окремих прикрас.[1]
Дві мідні речі визначено як поясні пряжки. Одна мала рослинний орнамент і рухомий стрижень, що завершувався круглою пластинкою із зображенням птаха. Друга була подібного типу, але без стрижня. Окремо описана кругла мідна підвіска з ажурним хрестом.[1]
Як монети носили на нитці
У звіті названі польські монети Сигізмунда III та монети царя Олексія Михайловича. Автор звіту відзначив, що майже всі монети продірявлені. Саме ці сліди дозволили пояснити, як грошові знаки пристосували для нанизування.[1]
«большинство ихъ, кромѣ того, согнуты въ трубочку для нанизыванія на нить»
більшість із них, крім того, зігнуті в трубочку для нанизування на нитку[1]
Що можна встановити зі звіту
Загальна таблиця того ж видання вказує призначення старожитностей до Київського музею. Це свідчення про історичну долю комплексу, а не підтвердження його сучасного місця зберігання. Сам звіт за 1896 рік надруковано 1898 року; точного дня відкриття опис не повідомляє.[1]
Окремо звіт згадує срібний предмет із вертикальних трубочок довкола квітки із сімома пелюстками, а на мідній підвісці з ажурним хрестом — напис, який, за читанням професора Шляпкіна, закликає бути смиренним у славі й мудрим у бесіді. Звіт також відтворює пряжку, підвіску й сережку з цієї знахідки (рис. 430–432).[1]
