Від дослідження до музейної колекції

Н. Євстропов дослідив знахідку 1956 року. У його звіті згадано близько 250 фрагментів кераміки, дрібні вуглинки, зруйновані зуби жуйної тварини та кілька роздавлених посудин. Частину посуду вдалося відновити повністю, частину — лише фрагментарно. Сам дослідник відніс цей матеріал до побутового комплексу пізньої бронзи.⁠[2]

Лисенко працював із шістьма посудинами в експозиції Археологічного музею Інституту археології НАН України. У його описах відділено збережену кераміку від гіпсових доповнень. Це суттєво для читання музейної форми: вигляд відновленого горщика включає не лише давню річ, а й роботу реставраторів.⁠[1]

Форми, візерунки та датування

У наборі є горщики з розширеним верхом, низька миска та мініатюрна посудинка. Частину горщиків прикрашено круглими заглибленнями, яким зсередини відповідають невеликі опуклості. Інші оздоби — прокреслені навскіс лінії та зигзаги з відбитків. Євстропов пояснював один із таких візерунків притисканням стрижня, обмотаного мотузкою.⁠[1]⁠[2]

Поєднання ранніх і пізніх рис посуду дозволило Лисенкові запропонувати дату: кінець XIII — початок XII століття до нашої ери. У його схемі це перехід від середнього до пізнього етапу сосницької культури. Дата спирається на порівняння кераміки, а не на точний календарний запис про подію.⁠[1]

Що підтримує і що обмежує припущення

Пізніші пояснення знахідки як могильника посилалися, зокрема, на випалені кістки. Однак первинний звіт описує зуби жуйної тварини й прямо зазначає, що всередині посудин не спостерігали кісток, золи чи фарби. Під час музейного огляду Лисенко також не виявив серед збережених решток випалених кісток, про які йшлося у пізніших переказах.⁠[1]⁠[2]

Наявність мініатюрних посудин, відсутність кіптяви та групування речей автор не вважає ознаками лише поховальної практики: вони відомі й у побутових комплексах. Його висновок обережний — називати цю знахідку безсумнівним могильником немає достатніх підстав. Зв’язок посудин із поховальним чи іншим обрядом Лисенко вважає можливим, але не доведеним. Сам він ще 2016 року дійшов висновку, що Євстропов слушно вважав пам’ятку побутовою.⁠[1]