Монастирське минуле
За переказом Похилевича, Києво-Михайлівський монастир купив Глеваху 22 грудня 1565 року. Автор повідомляє і про подальші королівські підтвердження володіння. Це відомості з його історичного опису, який посилається на давні документи, а не самостійне прочитання оригіналу угоди.[1]
У 1586 році, за тим самим джерелом, провели межування монастирської землі. Село залишалося монастирським до переходу таких маєтків у казну. Похилевич також згадав дерев’яну Покровську церкву, споруджену 1760 року замість давнішої: це стан знань автора XIX століття, без твердження про сучасну будівлю.[1]
Від городини до заробітків
Опис 1864 року пов’язує місцеве городництво із землею, придатною для овочів. Водночас у Глевасі вже діяли волосне управління, запасна зернова комора та сільське училище. Отже, поруч із господарством у джерелі помітні установи, потрібні громаді й навколишній волості.[1]
У довіднику 1900 року головним заняттям названо землеробство; частина селян вирушала на заробітки до Києва й на залізницю. Господарство велося за трипільною системою. Окремо перелічено дев’ять вітряних млинів і кузню — промисли, що доповнювали працю на землі.[2]
Школа й громадські кошти
У сільському записі названо однокласну народну міністерську школу, фельдшера, церкву та каплицю. Громада утримувала пожежний інвентар і два запасні хлібні магазини. Остання назва означає комори із зерновими резервами, а не крамниці в сучасному розумінні.[2]
Джерело перелічує надходження від оренди громадського ставка, плати за випас худоби та найму громадського будинку під казенну винну лавку. Це окремі статті спільних доходів. Їх, як і сільські установи, довідник описує окремо від підсумкових показників усієї Глевахської волості.[2]
