Два етапи заселення

Дослідження тривали у 1982–⁠1985 роках. За визначенням Ростислава Терпиловського, комплекси київської культури другої половини III — початку IV століття перекриті пізнішим шаром IV століття. Тому знайдені на поселенні речі належать не до одного одночасного набору: їх потрібно зіставляти з відповідним етапом.⁠[1]⁠[2]

Дослідник вважав, що між цими етапами майже не було часової перерви, водночас він не бачив прямої культурної спадкоємності. Це його пояснення співвідношення матеріалів. Назви археологічних культур допомагають розрізняти групи знахідок, але самі собою не встановлюють походження кожного мешканця або конкретних обставин зміни населення.⁠[1]

Житла й господарські споруди

До київського шару в енциклопедичному описі віднесено чотири споруди-напівземлянки, частково заглиблені в землю, та сорок п’ять господарських ям. В одному з жител збереглася глиняна обмазка. Терпиловський використав цей приклад у поясненні стін із каркасом і плетеним заповненням, покритим глиною.⁠[1]⁠[2]

Пізніший шар представлений п’ятьма спорудами та одинадцятьма ямами; серед споруд визначено гончарну майстерню. Її належність саме до цього етапу важлива: виробництво посуду у верхньому шарі не можна автоматично приписати мешканцям ранніх напівземлянок. У кожного періоду є власний набір будівель і речей.⁠[2]

Посуд і сліди контактів

У раніших комплексах поряд із посудом, сформованим руками, траплялася кераміка, зроблена на гончарному крузі. Серед ліпного посуду переважали широкогорлі й округлобокі горщики та корчаги. Однак автор застерігав: частина дрібних гончарних уламків могла потрапити до заповнення споруд із пізнішого шару.⁠[1]

За Терпиловським, черняхівське походження мають також два рогові гребені й, імовірно, окремі бронзові фібули — застібки одягу. Ці знахідки він пов’язував із нетривалими господарськими контактами наприкінці III — на початку IV століття. Таке тлумачення спирається на поєднання речей, залишаючи конкретні шляхи обміну й обставини їхнього потрапляння відкритими.⁠[1]