Що встановлював привілей
Похилевич не назвав певного року заснування Фастова, хоча зазначив, що поселення існувало наприкінці XV століття. Натомість дата важливого міського привілею в його розповіді точна: 1601 рік. Король Сигізмунд III надав Фастову магдебурзьке право й визначив календар торгів та ярмарків.[1][2]
Щотижневі торги призначили на п’ятницю. Ярмарки мали відбуватися в понеділок посеред Великого посту, на Трійцю та на день святого Євстафія. Мета привілею, за наведеним у книзі текстом, полягала в збільшенні містечка через залучення нових мешканців.[2]
Містечко та його торгівля
Опис середини XIX століття знову повертає читача до ярмарків: Похилевич говорить про кілька таких подій на рік і торгівлю привезеною худобою. Проте він не зіставляє їхні конкретні дати з привілеєм 1601 року. Старий документ і пізніший опис фіксують дві різні часові картини.[1][2]
Автор також наводить чисельність населення за конфесіями, але використовує неоднакові межі підрахунку: містечко разом із передмістям і окремо без нього. Тому ці цифри потребують уваги до складу території. Сам опис свідчить про співіснування православної, римо-католицької та юдейської громад.[1][3]
Зміни після 1843 року
У 1843 році Фастівський маєток передали до відомства державного майна. Похилевич повідомляє, що селяни отримали управління й суд зі своїх представників, а для дітей відкрили парафіяльне училище. Замість колишньої панщини запровадили оброк — інший вид повинності.[3]
Наслідки цих змін автор оцінював прихильно: писав про поширення грамотності й поліпшення господарства. Це оцінка Похилевича, яку слід відрізняти від самих повідомлених фактів. Його нарис не дає окремої статистики навчання або докладних розмірів нових платежів.[3]
