Малюнок під поливою
Однією з характерних рис був підполивний розпис — малюнок під шаром поливи. Його наносили на миски, глечики, великі макітри та слої. Навіть суто побутові посудини отримували помітне мальоване оздоблення, а не лише ті, які подавали до столу.[1]
У візерунках поєднували виноград, квіти й листя з геометричними елементами, птахами, рибами та іншими тваринами. Клименко, спираючись також на дослідження Лідії Данченко, пов’язує характер цих поєднань із впливом українського бароко. Це мистецтвознавче прочитання збереженого декору.[1]
Макітра з музейної колекції
Особливою річчю в описі є велика макітра Білоцерківського краєзнавчого музею. Вона має дві ручки, опуклі стінки й загнуту всередину верхню частину. Дослідниця припускає, що її виготовили в першій половині XIX століття; датування лишається ймовірним.[1]
Поверхню макітри огортає вигнута гілка з листям, ягодами та гронами винограду. На білому тлі використано зелений, червоно-вохристий і темно-брунатний кольори. Поперечні риски, що перетинають стебло, авторка називає давнім прийомом, який підтримує запропоноване датування.[1]
Форма задає напрям розпису
У дослідженні О. Руденко звернуто увагу на зв’язок композиції з формою посудини. Округлі глечики, горщики й слої переважно оздоблювали горизонтально спрямованими рослинними візерунками з геометричними доповненнями. Так малюнок підкреслював об’єм виробу.[2]
На дні мисок і тарілок частіше з’являлися хрещаті або вертикальні рослинні композиції. Руденко описує також досліди з профільними зображеннями тварин і птахів: за її оцінкою, пласкі малюнки не завжди вдало узгоджувалися з формою посуду, але свідчили про пошуки нових сюжетів.[2]
