Парафія до власної церкви
У наведених Похилевичем відомостях візитації 1741 року Бородані ще з’являються у складі парафії сусідніх Чайок. Для села записано двадцять дворів. Ця згадка передує даті спорудження першої церкви, яку автор подав у статті про Бородані.[1]
Першу місцеву Воскресенську церкву він датував 1745 роком, часом володіння княгині Вишневецької. Це хронологія церковного будівництва, а не дата виникнення самого села: попередній парафіяльний запис уже називає Бородані.[1]
Нова споруда 1800 року
Церква, яку Похилевич називав нинішньою, постала 1800 року. Отже, в його розповіді послідовно згадані дві споруди. Обставин заміни першої він не пояснює, і приписувати їй пожежу чи іншу конкретну причину руйнування немає підстав.[1]
На час опису церква належала до сьомого штатного класу й мала 43 десятини землі. Це характеристика парафіяльного утримання в XIX столітті; автор не подає тут докладного опису вигляду будівлі.[1]
Ікона зі старшою історією
Серед церковних речей Похилевич виділив запрестольну ікону Богородиці — образ, що стояв за престолом у вівтарі. Він звернув увагу на її величину, давність і живопис, однак не назвав майстра або точного року написання.[1][2]
За наведеним у книзі припущенням, образ міг перебувати ще в попередній церкві. Це можливий зв’язок двох церковних споруд через одну річ, але автор залишив його здогадом. Подальша доля ікони з цього опису невідома.[2]
