Посуд на вісімсот рублів
У записі про Бородані зазначено, що населення виробляло глиняного посуду на 800 рублів на рік. Таке формулювання передає грошову оцінку річного виробництва. Воно не означає ані заробітку кожного гончаря, ані чистого прибутку всього промислу.[1]
Укладач не назвав кількості майстрів чи майстерень. Не перелічив він і видів посуду або місць його продажу. Тому короткий запис підтверджує існування гончарства, але сам по собі не дозволяє описати спеціалізацію та збут бороданівських виробів.[1]
Рілля й виїзні заробітки
Головним заняттям села залишалося землеробство. Довідник облікував 806 десятин землі: 758 селянських і 48 церковних. Селянське господарство велося за трипільною системою, яку укладач окремо зазначив у характеристиці села.[1]
Частина селян вирушала на заробітки до Херсонської та Таврійської губерній. Отже, джерело показує три складники праці мешканців: обробіток землі, виробництво посуду й виїзди на заробітки. Скільки саме людей поєднували ці заняття, воно не уточнює.[1]
Село в цифрах довідника
У Бороданях записано 83 двори та 1004 мешканців: 507 чоловіків і 497 жінок. Серед місцевих установ названо православну церкву та одну церковнопарафіяльну школу. Це дані губернського довідника, виданого 1900 року.[1]
Окремою сумою на 1 січня 1900 року наведено селянський запасний продовольчий капітал — 2735 рублів 7 копійок. Село належало графу Ксаверію Браницькому.[1]
