Траншея без давніх споруд
У 2007 році В. Ю. Непомящих описав обстеження окольного міста — однієї з частин давнього міського комплексу. У вузькій траншеї майже не було археологічного матеріалу, а кілька уламків пізнішого посуду походили з переміщеного ґрунту.[1]
Автор прямо застерігав від висновку, що ця частина Білгорода взагалі не була заселена. Один вузький розріз не представляє всю територію. Для перевірки історії забудови він вважав необхідними систематичні дослідження, а не узагальнення за малою ділянкою.[1]
Кераміка у змішаному шарі
На іншій дослідженій ділянці 2007 року зібрали понад п’ятсот уламків гончарного посуду. Серед них були матеріали XII–XIII століть та пізнішого часу. Разом із керамікою траплялися скляні намистини, залізні речі й уламок амфори.[1]
Посуд різних століть знаходився на однаковій глибині. Через це автор не міг надати всьому шару вузької дати. Окремі речі залишалися важливими для історії міста, проте їхнє спільне залягання відображало перемішування, а не обов’язково одночасне використання.[1]
Що додало обстеження 2016 року
Пізніший звіт І. А. Готуна, В. Ю. Непомящих і Д. О. Шахрая описує сім шурфів на посаді. У них простежили нашарування з давньоруською керамікою, виробами із заліза, необробленим пірофілітом та уламком керамічного сопла. На поверхні знайшли також пряслице — тягарець для веретена.[2]
У заповненні археологічного об’єкта, частину якого відкрили в одному з шурфів, були вуглики, обпалена глина, посуд рубежу X–XI століть і зелена скляна намистина. Автори пов’язали заселення ділянки з цим часом, а ремісничу діяльність — із XII–XIII століттями. Це висновок про обстежену частину посаду, а не дату всього міста.[2]
