Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЖУРЖИНЦЫ, село получило свое названіе отъ возвышеннаго и лѣсистаго мѣстоположенія, со многими источниками журчащихъ водъ (по малороссійски жерело или джерело), которые образуютъ ручей, впадающій въ рѣку Тикичъ при м. Лысянкѣ за 10 верстъ отъ села Журжинецъ. Резиденція помѣщика Василія Степановича Протопопова, коему, кромѣ Журжинецъ, Гуты и Буды Журжинецкой, принадлежитъ также половина села Щербачинецъ; а земли за нимъ (и за Наталіею Протопоповою) числится 6757 десятинъ. Жителей обоего пола: въ селѣ Журжинцахъ 1800, да въ деревняхъ Гутѣ и Будѣ, въ 2-хъ верстахъ отстоящихъ и составляющихъ одинъ приходъ съ селомъ Журжинцами 415. Въ 1741 году въ селѣ Журжинцахъ было только 50 дворовъ
Переклад
ЖУРЖИНЦІ, село дістало свою назву від високого й лісистого розташування з багатьма джерелами дзюркотливих [«журчащихъ»] вод (по-малоросійськи жерело або джерело), які утворюють струмок, що впадає в річку Тікич біля містечка Лисянки, за 10 верст від села Журжинців. Резиденція поміщика Василя Степановича Протопопова, якому, крім Журжинців, Гути й Буди Журжинецької, належить також половина села Щербашинців; а землі за ним (і за Наталією Протопоповою) значиться 6757 десятин. Жителів обох статей: у селі Журжинцях 1800, та ще в селах Гуті й Буді, що лежать за 2 версти й становлять одну парафію із селом Журжинцями, 415. 1741 року в селі Журжинцях було лише 50 дворів.
Оригінал
Церковь каменная, съ такою же колокольнею, построена въ 1832 году покойнымъ помѣщикомъ, надворнымъ совѣтникомъ Василіемъ Андреевичемъ Протопоповымъ, о трехъ престолахъ, главный во имя Рождества пресвятыя Богородицы, а боковые во имя св. Василія, епископа Парійскаго и мученицы Параскевы. По штатамъ причислена къ 4-му классу; земли имѣетъ 35 десятинъ. Предшествовавшая церковь была дубовая, въ 1730 году построенная. Она описана въ визитѣ Корсунскаго деканата за 1741 годъ, когда священникомъ при ней былъ Іаковъ Котомыченко, посвященный 28-го августа 1735 года въ Кіевѣ Рафаиломъ Заборовскимъ, а презенту получившій (съ принятіемъ уніи) въ Заваловкѣ отъ княгини Яблоновской, старостины Корсунской только въ 1739 году.
Переклад
Церква кам’яна, з такою самою дзвіницею, збудована 1832 року покійним поміщиком, надвірним радником Василем Андрійовичем Протопоповим, з трьома престолами: головний на честь Різдва Пресвятої Богородиці, а бічні — на честь св. Василія, єпископа Парійського, і мучениці Параскеви. За штатами віднесена до 4-го класу; землі має 35 десятин. Попередня церква була дубова, збудована 1730 року. Її описано у візиті корсунського деканату за 1741 рік, коли священником при ній був Яків Котомиченко, висвячений 28 серпня 1735 року в Києві Рафаїлом Заборовським, а презенту отримав (із прийняттям унії) у Заваловці від княгині Яблоновської, корсунської старостини, лише 1739 року.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 10 верст ≈ 10,7 км; 6757 десятин ≈ 7382 га; 2 версти ≈ 2,1 км; 35 десятин ≈ 38,2 га. Перерахунок наш.
Назва. «Журжинцы» — Журжинці.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
Унія і «возз’єднання». Так у книзі названо перехід парафій з унії (греко-католицької церкви) до православ’я.
«Деканат». Церковна округа з кількох парафій на чолі з деканом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Звенигородський повіт, «Имѣнія, принадлежащія разнымъ помѣщикамъ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 402–403. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/zhurzhyntsi/