Звенигородський повіт · с. 397–416

Звенигородський повіт · с. 397–416. Лаврентій Похилевич, 1864: текст поруч із відповідними сторінками скану НБУВ.

Текст нижче — автоматичне розпізнавання, не повністю вичитана транскрипція. Правопис не модернізували для читальні. Якість і походження вказані біля кожної сторінки.

Сторінки цього блоку

Друкована сторінка 397

НБУВ: PDF 406. Номер у книзі: 397.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОдскій уѣздъ
597
льготныхъ лѣть каждый желающій курить водку обязань платить по одному злоту
оть котла; 6) каждый мѣщанинъ обязанъ имѣть доброе ружье, два фунта пороху и
копу (60) пуль подъ страхомъ наказанія отъ замковаго начальства за неимѣніе.
Сь этимъ оружіемъ мѣщане должны, по объявленію старосты, итти безъ всякихъ
отговорокъ съ подстаростою, гдѣ будеть стоять королевскій лагерь, или на другое
мѣсто по назначенію; 7) позволяется мѣщанамъ, если бы кому-нибудь изъ нихъ не
полюбилось жить въ Лысянкѣ, переселяться въ другія мѣста, а домъ свой и другое
имущество продать, дать, подарить по своему произволу, лишь бы не стороннему
кому-либо и не козакамъ; причемъ заплатить выходнаго войту и замковому началь-
ству по 6 литовскихъ грошей; 8) каждый мѣщанинъ, женясь самъ, или жень и
выдавая замужь своихъ дѣтей, долженъ платить поемщизим куницу за дѣнку, а за
вдову какъ въ мѣстечкахъ Корсунѣ и Стеблевѣ платать». По этой привиллегіи
можно составить общее понятіе о старинномъ устройствѣ большей части нашихъ
мѣстечень, основанныхъ съ тою же цѣлію и на подобныхъ положеніяхъ, как и
Лисянка. Во время войнъ за Малороссію, Лысянка замѣчательна была своимъ много-
людствомъ, воинственностію и любовію къ отечеству своихъ жителей такъ что, по
замѣчанію одного лѣтописца, Татары не смѣли приближаться к ней на сто версть.
Извѣстно, что Лысанка признается пѣкоторыми родиною Богдана Хмельницкаго,
коего отецъ Михаилъ Венжикъ былъ ея гражданиномт. Во время гетманства
Тараса Трисилы, панъ Лащъ съ польскими войсками вырѣзалъ въ Лысянкѣ мущинъ,
женщин и дѣтей неуспѣвшихъ благовременно спастись бѣгствомъ и отсюда пошель
Кіеву, истребляя по дорогѣ всѣхъ жителей. Подобнымъ образомъ поступил съ
Лысянкою герой Чарнецкій во время торжественнаго своего шествія Чигирину.
Во время войнъ Дорошенка еще нѣсколько разъ была опустошена и разорена до
остатка, а жители разбѣжались въ разные стороны «страхомъ жаль прикривши»,
как говорить лѣтописецъ. Въ позднѣйшія времена Лысянка, причисленная къ Кор-
сунскому старотству, а потомъ образовавшая особенное Лысянское старотство, слыла
надежнымъ оплотомъ противъ внутреннихъ и внѣшнихъ бурь. Когда Русскія ста-
ротства вновь были розданы республикою вельможамъ: то Лысянка здѣлалась вот-
чинною собственностію князей Яблуновскихъ, а потомъ въ слѣдствіе многихъ про-
да переуступокъ извѣстному судьѣ Моршковскому, дочери его княгинѣ Цецилін
Радзивилль 1), отъ которой съ 1853 года наслѣдовалъ сынъ ея сестры Вильгельмъ
*) Покойная княгиня прославлена своею благотворительностію. Завѣщаніемъ она обязала всѣхъ
своихъ наслѣдниковъ жертвовать отъ 6-ти до 30-ти рублей ежегодно въ латинскіе костелы на поминовеніе
ея и для раздачи убогимъ латинскаго исповѣданія; строить на оставленные ею весьма значительные суммы
(700,000 руб. сереб.?) латинскіе каменные костелы въ мѣстечкахъ: Малинѣ, Вышевѣ, Сквирѣ и Радомыслѣ,
учреждать при нихъ богадѣльни и больницы для римлянъ и каменные дома для ксендзовъ; оставила учеб-
ным заведеніямъ значительные суммы, чтобы на проценты воспитывались дѣти содержащіе латинскую
вѣру. Одним ксендзамъ при погребеніи ея роздано 8500 руб., съ обязаніемъ ихъ отправить въ одинъ годъ
1000 литургій. По любви къ истиниѣ, мы должны сказать, что добро здѣланное княгинею значительно
тереть в глазахъ нашихъ свою цѣну отъ того, что она тщательно устранила отъ своихъ благодѣяній
православныхъ своихъ крестьянъ, коихъ труды столько увеличили ея состояніе, и ихъ убогіе деревяные
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 324. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 397: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 398

НБУВ: PDF 407. Номер у книзі: 398.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

598
ЗВЕНИГОРОдскій увадѣ.
Александровичь князь Радзивилль (латин, исповѣ., имѣетъ также имѣніе въ Сквир-
скомъ уѣздѣ).
Въ 1768 году во время послѣдняго возстанія малороссіянъ противъ поляковь,
в Лысянкѣ находился каменный четыреугольный замовъ, по угламъ котораго башни
вооружены были гаковницами, или висящими пушками на гакахъ или крючьяхъ.
Развалины этого замка и теперь остаются. Онъ окруженъ былъ высокимъ часто-
коломъ, гарнизонъ въ немъ былъ значителенъ и военныхъ припасовъ много. Поль-
ская шляхта и виды собрались въ этомъ замкѣ, думая найти въ немъ защиту отъ
малороссіянь. Но золотая грамота, которую предъявили Россівне заставила гарни-.
зонт, значительную часть боего составляли малороссіяне же, отворить городскія
ворота; тотчась инсургенты стали рѣзать поляковъ и жидовъ. На Кучевскомъ, управ-
лявшем Лысянскою волостію Бадили верхомъ, потомъ подняли его на копья, раз-
грабили княжескую казну; въ подвалахъ цѣлую ночь цали меды и наливки. Извѣстно
поэтическое описаніе этаго событів Шевченка. Но возмездіе поляковъ незамедлило
и было жестокое. Предводитель польскаго отрада Стемпковскій, повѣсиль в Ли-
санка 600 человѣкъ изъ Лысянскихъ граждань безъ розысканія о степени ихъ
участіяв предшествовавшихъ безпорядкахъ. Эта казнь здѣлала такое впечатлѣніе
на Лисянскихъ жителей, что и до сихъ поръ тамошнія дѣвицы въ память, между
цвѣтными лентами, вплетаютъ въ косу одну ленту черную. О Лысянка слѣдует
еще сказать, что напротивъ мѣстечка на правомъ берегу Тикича выходить
горныхъ высотъ желѣзистые ключи, воды которыхъ соединены въ одинъ общій ре-
зервуарь, откуда проведены они въ ванны, устроенные въ особомъ зданіи, разд
ленномъ на пумера. Впрочемъ это заведеніе для пользованія больныхъ минераль-
ною водою, мало привлекаеть посѣтителей.
В Лисанка до знаменитыхъ подвиговъ Лащей и Чарнецкихъ, по преданію
народному, было до 30,000 населенія и много церквей. Еще въ началѣ прошлаго
вѣка, как видно изъ визиты за 1741 годъ Корсунскаго деканата, было шесть
церквей. Всѣ они были дубовыя, безъ половъ, безъ огороженныхъ погостовъ; при-
хожанъ имѣли по 35 дворовъ. Священники неимѣли опредѣленныхъ земель, но
вольно было имъ орать и косить по обычаю того времени, гдѣ и сколько угодно.
Воть исчисленіе церквей по визите:
1) Михайловская, дубовая, изъ дерева в костки обдѣланнаго, крестовая, при-
стойна, тонтами покрыта, безъ подлоги, о пяти куполахъ, построена 1723 года
сѣчевыми козаками. Священникъ о. Іоаннъ умерь в 1718 году. Во время визиты
быль викарій, ушедшій отъ унитскихъ визитаторовъ.
2) Преображенская, дубовая, о трехъ куполахъ, прихожанами построена около
старой въ 1730 году. Въ ней служилъ монахъ, а собственный ел священникъ умерь
в 1734 году.
православные храмы, отъ поддержанія поихъ, она всегда при жизни уклонялась, не смотря на всѣ просьбы
и представленія. Учрежденныя ею благотворительныя заведенія и больницы будуть наполняться пришель
цами; мѣстные же жители прогоняемы.......
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 325. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 398: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 399

НБУВ: PDF 408. Номер у книзі: 399.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОдскій увадѣ.
3) Вознесенская, построена въ 1730 году, служилъ монахъ.
599
4) Георгіевская, въ 1723 году построена прихожанами около старой. Священ-
Семеонъ Кондратовичъ, 13-го августа 1727 года посвященный въ Кіевѣ.
5) Николаевская, прихожанами въ 1718 году построенная на мѣсто давнѣй-
шей, потому что священникъ о. Алексѣй посвященъ въ ней 4-го августа 1717
года в Кіевѣ митрополитомъ Кроковскимъ.
6) Успенская, дубовая, съ опасаньемъ, построена прихожанами въ 1720 году.
Священникъ Ѳеодоръ Григоровичъ, посвящень 4-го августа 1717 года, въ Кіевѣ,
митрополитом Кроковскимъ,
Въ настоящее время въ Лысянкѣ осталась одна только церковь Вознесенская,
уже очень ветхая. Колокольня при ней по ветхости и по опасности паденія разо-
брана в 1853 году. Впрочемъ при нынѣшнемъ владѣльцѣ прихожанами окончена
новая каменная церковь очень благолѣпная и обширная; она уже освящена въ 1861
году. Но штатамъ Лысанская церковь причислена къ 3-му классу; земли имѣеть
119 десятинь.
Къ ней причислена казенная деревня Монастырокъ, лежащая при ручь Ли-
санкѣ въ 2-хъ верстахъ отъ мѣстечка. Названіе деревня получила отъ монастыря
прежде православнаго, а съ половины прошлаго вѣка базилянскаго. О томъ, когда
им основанъ этотъ монастырь не собрано свѣдѣній. Закрытъ онъ въ 1832-мъ
году съ обращеніемъ въ казну принадлежавшей ему деревни Монастырка. В де
ревни жителей обоего пола 274; земли 409 досятинъ. Отъ бывшаго базилинскаго
монастыря осталась деревяная церковь во имя Святителя Николая. Она построена
базилянами 1788 года. По ветхости въ ней служенія не бываетъ нынѣ.
Въ Лысянка находится каменный римско-католическій костель съ обширными
каменными жилищами для духовенства, также съ богадѣльнею и больницею при
нем для лицъ латинскаго исповѣданія. До 1832 года при немъ состоялъ франци-
сканскій монастырь.
ШЕСТЕРИНЦЫ. село при рѣкѣ Тикичѣ, ниже Лысанки въ 8-ми верстахъ
между селами: Будищами и Майдановкою. Жителей обоего пола 1026. Въ 1741 году
было только 30 дворовъ. По завѣщанію княгини Сесилій Радзивилль, Шестеринцы
поступили сначала къ Вильгельму Радзивиллу, а недавно отдѣлена племянникам
завѣщательницы дѣтамъ Леона Липковскаго, коимъ часть сплатиль ..... Залѣвскій.
Церковь во имя великомученика Георгія, деревяная, 6-го класса, имѣеть 35
десятин земли; построена в 1782 году. До построенія е существовала древнѣй-
шая во имя того же святаго, описанная въ визитѣ Корсунскаго деканата за 1741
годь. Она построена была 1726 года изъ ольховыхъ кругляковъ. Священникъ Сте
фань Петровичъ посвященъ къ ней въ Переяславлѣ 17-го декабря 1723 года.
Б ДИЩА, село при ріѣкѣ Тикичѣ, въ 4-хъ верстахъ ниже мѣстечка Лысянки
и в таком же разстояніи отъ села Шестеринецъ, ниже по рѣкѣ лежащихъ. На-
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 326. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 399: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 400

НБУВ: PDF 409. Номер у книзі: 400.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

400
ЗВЕНИГОРОдскій увад.
зывается Лысянками Будищами. Жителей обоего пола 630; земли 1175 десятинѣ.
Принадлежить Соломонія Тышковской и ел сыну Іосифу Феликсовичу.
Церковь Покровская, деревяная, 7-го класса; земли имѣеть указную пропорцію,
построена dе nоvо въ 1738 году какъ значится въ визитѣ деканата. Тогда было
въ Будищахъ только 20 дворов. Деревни:
Прохоровъ хуторъ при рѣкѣ Тикичѣ, въ м. Лысянкѣ въ 11/2 верстахъ отъ
церкви. Жителей въ немъ обоего пола 14; земли 30 десятинъ. Составляетъ отдѣль-
ную собственность ротмистрши Анны Прохоровой.
Орлы, въ 2-хъ верстахъ отъ церкви и въ такомъ же разстояніи отъ мѣстечка
Лысянки. Жителей обоего пола 441. Принадлежить к Лысанскому имѣнію.
СТАРАЯ-БУДА, село въ 10-ти верстахъ къ сѣверо-западу отъ города Звени
городки, при безъименномъ ручейкѣ. Село получило названіе какъ свидѣтельствують
древнія насыпи золы оттого, что съ незапаматныхъ временъ существовалъ здѣсь
поташный заводъ, называемый по Малороссійски Будою. При владѣніи имѣніем
графа Браницкаго въ концѣ прошлаго вѣка, было построено нѣсколько новыхъ
будь, для выдѣлки поташа, который уже давно не производится по истребленіи
лѣсовь. Жителей обоего пола въ Будѣ вмѣстѣ съ деревнею Росоховаткою или
Александровкою, которая исключительно населена шляхтою православною 521; земли
1561 десятина, въ томъ числѣ только 300 десятинъ лѣса. Селеніе принадлежало
служившему при графѣ Браницкомъ Автону Осиповичу Радзѣевскому, котораго
вдова и сын Александръ въ 1847 году продала Нарцису Каленскому, по смерти
коего выпѣ принадлежить вдовѣ и дѣтямъ послѣднаго вмѣстѣ съ небольшимъ имѣніемъ
(176 рев. душ) въ Овручскомъ
дѣ.
Церковь Успенская, деревяная, 7-го класса; земли имѣетъ указную пропорцію;
построена за 100 лѣть и уже обветшала.
К ней причислена деревня Дубровка, въ 3-хъ верстахъ отстоящал и при-
надлежащая к Лысанскому имѣнію. Жителей въ ней обоего пола 355. Основана
въ 1826 году.
БУДИЩА, село въ 10-ти верстахъ отъ города Звенигородки на большой до-
рогѣ въ Каневскій уѣздѣ. Резиденція управленія имѣніемъ помѣщика Петра Пав-
ловича Энгельгардта, наслѣдованнаго отъ своего дѣда Василія Васильевича. К
имѣнію этому въ недавнее время принадлежали села: Будища, Сегединцы, Журавка
и Пединовка съ 7632-мя десятинами земли. Въ настоящее время Пединовка обра-
зовала особое имѣніе. Жителей обоего пола въ Будищахъ 893. Въ 1741 году въ
Будищахь считалось 70 дворовъ. Тогда село причислялось к Лысянскому ключу.
Церковь Михайловская, дереваная, 6-го класса; земли имѣетъ 37 десятинь;
построена 1776 года. Предшествовавшая церковь, описанная въ визитахъ за 1741
и 1746 годы. Построена первоначально въ 1737 году и еще во время визить не
имѣла особаго священника.
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 327. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 400: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 401

НБУВ: PDF 410. Номер у книзі: 401.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОДскій узадъ
401
ЖУРАВКА, село при безъименномъ ручьѣ, текущемъ въ рѣчку Ольшану, въ
лѣсистой части уѣзда. Жителей обоего пола 1216. Въ прошломъ вѣкѣ (1740 года)
село принадлежало къ имѣніямъ князей Яблоновскихъ.
Дерковь во имя мученицы Параскевы, деревяная, очень ветхая; по штатамъ
состоить въ 5-мъ классѣ; земли имѣеть 36 десятить. Изъ визить Смѣлянскаго де-
каната за 1741 и 1746 годы. видно, что церковь эта построена въ 1726 году, что
во время визить приходъ ея состоялъ изъ 30 дворовъ въ Журавкѣ и 30 въ Сеге-
динцах, что тогдашній Журавскій священникъ Григорій Мовчаненко, посвященный
на Волощинѣ (въ Молдавін) епископомъ Гедеономъ, молился публично за Россій-
скій Синод и ИМПЕРАТРИЦУ, за что отъ уніатскаго визитатора получил вы-
говорь.
СЕГЕДИНЦЫ, село при вершинахъ ручья Ольшаны, въ 2-хъ верстахъ на
запад от села Журавки. Жителей обоего пола 710. Сверхъ того въ хуторахъ по
ручью Мазникѣ 70 душь.
Церковь во имя великомученицы Варвары, дереваная, построена 1779 года;
по штатами состоитъ въ 5-мъ классѣ; земли имѣеть 37 десятин.
К ней причислена принадлежащая къ Ольшанскому имѣнію графовъ Бра-
ницкихъ деревня Петрики, въ 1-й верстѣ отъ Сегеданець отстоящая. Жителей въ
вей 546. Въ прошломъ вѣкѣ въ Петрикахъ была особая приходская церковь, упразд-
ненная въ началѣ текущаго вѣка по ветхости своей и малолюдству прихожань.
ПЕДИНОВКА, село въ 5-ти верстахъ отъ мѣстечка Ольшаной, при рѣчкѣ
Ольшаной. Жителей обоего пола 1245. Въ 1741 году считалось 150 дворовъ. Село
принадлежить Софій Григорьевнѣ. Энгельгардть. Оконечность села называется. Та-
ракухома.
Церковь Михайловская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ указную про-
порцію. Предшествовавшая церковь описана въ визитахъ. Смѣлянскаго деканата за
1741 и 1746 годы. Въ нихъ между прочимъ значится, что она была построена
1724 года коло старой; священникомъ былъ Григорій Видковскій, въ Переяславл
1729 года посвященный.
КИРИЛОВКА, село въ 2-хъ верстахъ отъ Пединовки и въ 6-ти отъ мѣстечка
Ольшаны. Принадлежить ротмистру Валеріану Эразмовичу Фліорковскому (лат. испов.),
по покупкѣ отъ Энгельгардта. Въ 1741 году Кириловка принадлежала въ Лысянскому
ключу и в ней считалось 130 дворовъ и до 900 душъ обоего пола. Земли въ имѣній
в настоящее время 5560 десятинъ, въ томъ числѣ крестьянской 1600; остальная съ
125 десятинами строеваго лѣса, принадлежить владѣльцу. Жителей обоего пола 2180;
да въ особыхъ деревняхъ Боровикахъ и Коконовѣ и Дымковѣ 437; изъ этихъ де-
ревень Боровики лежитъ въ 4-хъ верстахъ, на перекрестьѣ дорогъ: изъ Кириловки
в село Козацкое и изъ мѣстечка Ольшаной въ село Тарасовку. Жителей обоего
26
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 328. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 401: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 402

НБУВ: PDF 411. Номер у книзі: 402.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

402
ЗВЕНИГОРОдскій уездъ
пола 322. Отстоить отъ села Кириловки въ 4-хъ верстахъ. Дымковъ, при рѣв
Ольшанѣ, въ 3-хъ верстахъ отъ Кириловки. Жителей обоего пола 123. Кононова и
Ивасева хутора ниже деревни Дымкова, въ коихъ живеть до 92 душъ. Въ Кири-
ловкѣ находится каменный винокуренный заводъ, силою въ 250 пудь суточнаго
затора, съ каменнымъ же подваломъ и воловнею. Домъ владѣльца дереваный съ
большимъ садомъ.
Въ селѣ Кириловкѣ въ 1814 году родился извѣстный Малороссійскій поэт-
художник Тарась Григорьевичъ Шевченко, выкупленный изъ крѣпостнаго состоя
нія за 2500 рублей ассигнаціями поэтомъ Жуковскимъ. Брать и сестра Шевченки,
оставаясь крѣпостными до 19-го февраля, и до сего времени не выкупили своихъ
усадьба и полевыхъ надѣловъ по своей бѣдности, и по ложному направленію об-
щественной признательности къ талантамъ великаго поэта, данному современными
его поклонниками.
Приходская церковь деревяная, Богословская, построена въ 1792 году; по
штатами состоить въ 3-мъ классѣ; земли имѣеть 49 десятинъ. Предшествовавшая
церковь, как значится въ визитахъ Смѣлянскаго деканата за 1741 и 1746 годы,
была построена въ 1736 году на мѣсто еще древнѣйшей. Во время визиты свя
щенником при ней быль Даніиль Пахоміевичъ, посвященный 15-го іюля 1722
года в Переяслав
ПОЧАПИНЦЫ, село въ 5-ти верстахъ отъ мѣстечка Лысянки, при безъимен
оруч, въ рѣку Тикичъ за селомъ Верещаками впадающемъ. Жителей обоего
пола 1076; земли 2072 десятины. Прежде состояло въ Корсунскомъ и Лысанском
старотствѣ, а нынѣ составляеть вотчинное владѣніе братьев Михаила и Филипда
Филипповичей Четвериковыхъ.
Церковь во имя мученицы Параскевы, дереваная, 5-го класса; земли иметь
36 десятинъ, построена въ 1726 году, какъ значится въ визитѣ Корсунскаго дева-
ната за 1741 годъ. Во время этой визиты приходъ состоялъ изъ 40 дворовъ въ
селѣ Почапинцахъ и 15 въ селѣ Верещакахъ.
ЖУРЖИНЦЫ, село получило свое названіе отъ возвышеннаго и лѣснстаго
мѣстоположенія, со многими источниками журчащихъ водъ (по малороссійски же-
рело или джерело), которые образують ручей, впадающій въ рѣку Тикичъ при м.
Лысянка за 10 версть отъ села Журжинець. Резиденція помѣщика Василія Степа
новича. Протопопова, коему, кромѣ Журжинецъ, Гуты и Буды Журжинецкой, при-
надлежить также половина села Щербачинець; а земли за нимъ (и за Наталією
Протопоповою) числится 6757 десятинь. Жителей обоего пола: въ селѣ Журжик-
цахь 1800, да въ деревняхъ Гутѣ в Будѣ, въ 2-хъ верстахъ отстоящихъ и состав-
ляющихъ одинъ приходъ съ селомъ Журвинцами 415. Въ 1741 году въ селѣ Жур-
жинцахъ было только 50 дворовт
и
Церковь каменная, съ такою же колокольнею, построена въ 1832 году покой-
вым помѣщикомъ, надворнымъ совѣтнивомъ Василіемъ Андреевичемъ Протопо-
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 329. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 402: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 403

НБУВ: PDF 412. Номер у книзі: 403.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОДСКій увадъ
405
повым, о трехъ престолахъ, главный во имя Рождества пресвятыя Богородицы, а
боговые во имя св. Василія, епископа Парійскаго и мученицы Параслевы. По
штатам причислена къ 4-му классу; земли имѣеть 35 десятинъ. Предшествовав-
шая церковь была дубовал, въ 1730 году построенная. Она описана въ визит
Корсунскаго деваната за 1741 годъ, когда священникомъ при ней быль Іаковъ Ко-
томыченко, посвященный 28-го августа 1735 года въ Кіевѣ Рафаиломъ Заборов-
скимъ, а презенту получившій (съ принятіемъ унія) въ Заваловкѣ отъ княгини
Яблоновской, старостины Корсунской только въ 1739 году.
ЩЕРБАЧИНЦЫ, село между Медвиномъ и Шендеровкою, въ 5-ти верстахь
от каждого из этихъ мѣсть, при ручьѣ Хоробрѣ. Жителей обоего пола 1279.
В 1741 году в Щербачинцахъ было лишь 30 дворовъ. Половина села числится
за Василієм Степановичемъ Протопоповымъ, а другая за Наталією Протопоповою.
Прежде оно принадлежало къ Корсунскому старотству.
Церковь во имя святителя Николая, каменная, съ такою же колокольнею; по-
строена 1823 года покойнымъ помѣщикомъ Василіемъ Андреевичемъ Протопопо-
вым. По штатамъ состоить въ 5-мъ классѣ; земли имѣетъ съ хуторомъ и лѣсомъ
40 десятин. Предшествовавшая была дереваная, въ 1722 году построенная, описа
ніе воей находится в той же визит.
К Щербачинскому приходу причислена деревня Гута Стеблевская, въ 1-й
верстѣ отстоящая. Жителей въ ней обоего пола 102; земли 564 десятины. Она
числится в Каневскомъ уѣздѣ и принадлежить Юліану Скричковскому (нынѣ
Озѣцкаго).
въ
СТЕЦОВКА, село при ручье Шполкѣ, между селами Юрковкою и Искриною.
Жителей обоего пола 1432. Половина села, имѣющая 353 ревна, душъ муж, пола
и 1765 десятин земли, принадлежить Ѳеодору Протопопову, а другая половина
сь 291 рев. душ. муж. пола и 1996 десятинъ земли, Екатеринѣ Крицкой.
Церковь Свято-Димитрієвская, деревяная, 5-го класса, земли имѣетъ указную
пропорцію, построена въ 1770 году.
РЫЖАНОВКА, мѣстечко въ 20-ти верстахъ къ западу отъ Звенигородки, при
руч Никуд, впадающемъ въ Макшиболото. Жителей обоего пола: православныхъ
1846, римскихъ католиковъ 21, евреев 1611. Мѣстечко нынѣ принадлежить шести
владѣльцамъ:
а) Графинѣ Пелагін Бержинской, урожденной Чарковской
6) Антонин Тышковской.
в) Андрею Дунину съ Антономъ Гнышковскимъ
г) Тремъ малолѣтнимъ наслѣдникамъ Грынцѣвича.
•
Р. Д. М. П. ЗЕМи дно.
. 463. 1752 -
.
318.)
1827
107.
(?)
(?)
42
2) Лысянскому костелу, по завѣщанію Федора Богинскаго въ 1824 г.
е) Приходской церкви
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 330. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 403: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 404

НБУВ: PDF 413. Номер у книзі: 404.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

404
ЗВЕНИГОРОДСКІЙ Увадъ.
Церковь Свято-Покровская, деревяная, 4-го класса; построена въ началѣ прош
лаго вѣка, но неизвѣстно въ какомъ именно году. Изъ священниковъ ея достопа-
мате Андроникъ Павловичъ, въ послѣдствіи епископъ Александръ. Рукоположен-
ный 1817 года въ діакона къ Бородянской церкви, а въ 1820 году в полковые
священники, онъ служилъ при Рыжановской церкви съ 1827 по 1832 годы, когда,
лишившись супруги и вѣсколькихъ дѣтей, возвратился въ разрядъ полковаго духо-
венства съ саномъ протоієрея. Въ 1842 году опъ изрекъ монашескіе обѣты в
Соловецкой обители, которой явился славнымъ защитникомъ, когда въ 1855 году на-
пали на эту иноческую обитель Англичане. Въ, епископское достоинство онъ воз-
ведень вскорѣ по окончаніи войны. Въ память служенія своего при Рыжановской
церкви епископъ Александръ обезпечилъ ей, а такъ же причту и бѣднымъ прихо-
кана, сжегоднаго дохода на 25 рублей.
КОБЕЛЯКИ, село въ 2-хъ верстахъ отъ Рыжановки на западъ, при Макти-
болотѣ. Три ручья, называемыхъ Макшиболотомъ, начинаясь недалеко одинъ отъ
другаго, текуть на югъ паралельно и соединясь ниже Соколовой съ четвертымъ,
отъ юго-востока текущимъ, впадаютъ однимъ рукавомъ, ниже села Веселаго Кута
в горный Тикить. Село Кобеляки расположено при вершинахъ средняго Маши
болота. Жители утверждають, что село ихъ существовало до руинъ, имѣло границы
обширнѣе нынѣшнихъ, простираясь къ сѣверу до полей, гдѣ и нынѣ выпахиваются
камни, кирпичи и уголь, а на югъ до ліса Полонистаю, гдѣ видны остатки
погребовь и подземелій и гдѣ жители, скрывавшіеся отъ враговъ, забраты были
въ плѣнь, почему и лѣсь назвали полонистыхъ. Въ настоящее время жителей в
селѣ 950; земли въ имѣніи числится 1837 десятинъ. Село отъ одного изъ князей
Яблуновскихъ продано поміщицѣ Жилинской, у коей куплено въ 1802 году Яко-
вомъ Кушечковскимъ, у сына воего Игнатія въ 1848 году пріобрѣлъ тоже покупкою
нынѣшній помѣщикъ Адамъ Матвѣевичь Селарентковскій.
В давнее время, до руинъ, церковь стояла на другомъ мѣстѣ въ восточной
части нынѣшного села, гдѣ еще недавно стоялъ кресть, и гдѣ теперь въ дряхломъ
состояніи стоить берестовое дерево. На этомъ мѣстѣ жители, копая погреба, на-
ходили гробы покойниковъ, въ такомъ состояніи тлѣнія, что надобно назначить
много сотъ лѣтъ ихъ погребенію. По преданію эта давняя церковь сожжена вмѣстѣ
с селом во время рупнъ. Нывѣшная церковь, во имя Рождества пресвятыя Бого-
родицы, деревяная, трехкупольная, причислена в 5-му классу; земли иметь 36
десатин; построена въ прошломъ вѣкѣ, но неизвѣстно въ какомъ именно году.
Около 1800 года поднята на новый фундаментъ, а въ 1844 году другой разъ съ
полною перестройкою.
ея
Въ приходѣ ел состоить деревня Павловка, расположенная при среднем
Макшиболотѣ, ниже Кобылать на 4 версты. Жителей въ ней обоего пола: право-
славныхъ 273 и римскихъ католиковъ 3; земли 400 десятинъ. Деревня эта обра
зовалась в прошломъ столѣтін изъ Кобеляцкихъ хуторовъ. Въ 1832 году отъ
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 331. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 404: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 405

НБУВ: PDF 414. Номер у книзі: 405.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОдскій увад.
403
Кршечковскаго ее пріобрѣли покупкою три братья: Матоей, Иванъ и Каэтань Бо-
ровскіе. Ныне деревня принадлежить невѣсткѣ перваго Ернестинѣ Боровской. Въ
1839 году, на деревенскомъ православномъ кладбищѣ Каэтань Боровскій построиль
каменную церковь; но наслѣдники его пожелали обратить ее нъ латинскую, а для
православныхъ христіанъ, въ замѣнъ этой церкви, хотять выстроить на другомъ
мѣстѣ дереваную часовню, во имя Покрова пресвятыя Богородицы и в 1839 году
заложили ее; но будетъ ли она кончена, неизвѣстно.
ВОДЯНИКИ, село въ 5-ти верстахъ отъ м. Рыжановки, при безьименномъ
ручьѣ, который за селомъ Неморожемъ, въ 10-ти верстахъ, впадаеть въ рѣку Такач
Близь села проходить съ сѣверо-востока на юго-западъ возвышенность, дающая
начало ручьямъ и источникамъ, орошающимъ эту часть уѣзда. Обиліе водъ, осо-
бенно в прежніе времена, когда лѣса небыли истощены, и когда каждый житель
право дѣлать запруды и мельницы на владѣемой имъ землѣ, дало наимено-
ваніе селу. Примѣтно, что Водяники прежде были населены гораздо больше. Село
окружено окопомъ, за которымъ, по преданію, жители защищались оть Татарь и
Полаковъ. Сверхъ земляныхъ укрѣпленій жителямъ доставляли защиту водные бас-
сейны, нынѣ уже изсякшіе. Такъ какъ село находится на южномъ склонѣ возвы-
шенности: то это мѣстоположеніе, пересѣкаемое оврагами, благопріятствуеть са
доводству, здѣсь вполнѣ процвѣтающему. Жителей обоего пола: православныхъ 1562,
римскихъ католиковъ 20; но въ 1741 году въ Водяникахъ считалось только 24
двора. Въ прошломъ вѣлѣ Водяники принадлежали къ Лысапскому старотству, а
потомъ Казиміру Росцишевскому и его сыну, продавшему село Грудзинскому, отъ
котораго пріобрѣтено покупкою настоящими владѣльцами. Вотъ списокъ ихъ:
P. A. M. II. ЗЕМЛИ.
а) Княгина Гонората Любомірская (см. м. Иванька Уманск. увада) 500
6) Іосифъ Понятовскій
в) Дмитрій Ганкевичь
г)
.... Глинскій
3) Ротмистрша Прохорова (см. Будища)
39
40
32
15
13
10
14
У всѣхъ земли 3610 дес.
д) Антон Горскій.
е) Антон Олеховичь.
5) Анна Кузьминская
и) Приходская церковь
36 десят
10-21-
1) Вѣдомству государственныхъ имуществь.
Но разсказам жителей въ давнее время въ Водяникахъ было 3 церкви: Николаев-
ская и Михайловская внутри окоповъ и Вознесенская за валомъ и за предѣлами
нынѣшняго селенія стоявшая. Михайловская по преданію, сожжена Татарами, за-
вальная разобрана, по уменьшившемуся народонаселенію; осталась доселѣ только
Николаевская, построенная 1737 года на мѣсто давнѣйшей, какъ значится в визит
Корсунскаго деканата за 1741 годъ. По штатамъ состоить въ 5-мъ классѣ. Въ ней
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 332. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 405: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 406

НБУВ: PDF 415. Номер у книзі: 406.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

406
ЗВЕНИГОРОДскій уѣздъ.
замѣчателень чудотворный образъ Божія Матери, о коемъ не сохранилось никаких
преданій.
МЕЗИНОВКА, село въ 7-ми верстахъ отъ Звенигородки и въ 3-хъ отъ села
Водяникъ, при ручьѣ Неморожѣ. Въ началѣ прошлаго вѣка, на мѣстѣ села были
хутора, принадлежавшіе мѣщанамъ города Звенигородки, у которыхъ еще и нынѣ
сохраняются письменные документы на владѣніе. Но при раздѣлѣ всѣхъ казенныхъ
имуществъ, между польскими вельможами, Мезиновка вошли въ чергу владѣній гет-
мана Ксаверія Браницкаго. Гетманъ подариль Мезиновку съ ея владѣльцами, обра-
щенными въ крѣпостныхъ крестьянъ, служившему при немъ Немиричу, а этотъ
продаль Сѣраковскому. Страковскій половину села продаль Николаю Росновскому,
а другую Игнатію Антоновичу Ячевскому. Дѣти Росновскаго Адамъ и Вильгельмъ
в 1854 году продали свою часть Доминику Симонолевичу. Земли въ части Симо-
волевича состоить 637, а Ячевскаго 655 десятинъ. Селеніе расположено между
горами. Къ границамъ Водяницкимъ на поляхъ находится мѣсто окруженное вами
и валами. Жители неизвѣстно почему называютъ его замчищемъ Жигмонта. Здѣсь
же примѣтны въ разбросанныхъ кирпичахъ слѣды какого-то кирпичнаго зданія.
Жителей обоего пола: православныхъ 677, римскихъ католиковъ 12, евреев 20.
Церковь во имя великомученика Георгія, деревяная, построенная въ 1785
году на мѣсто древнѣйшей каплицы, стоявшей тамъ, гдѣ нынѣ садъ крестьянина
Почтаря, и считавшейся филією Воданицкой церкви. По штатамъ состоитъ въ 7-мъ
класс; земли имѣетъ 37 десятинь.
НЕМОРОЖЬ, село въ 5-ти верстахъ отъ Звенигородки, при впаденіи въ Ти-
кич ручья Неморожи. Жителей обоего пола 1134; земли 2214 десятинъ. Въ прош-
ломъ вѣ причислялось къ Корсунскому и Звенигородскому старотствамъ. Въ 1832
году от Монастырскаго Неморовъ куплень за 200,000 рублей ассигнаціями гене-
раломъ отъ инфантеріи Лонгиномъ Осиповичемъ Ротомъ. Онъ былъ родомъ фран-
цузъ, началь службу во время первой французской революціи въ рядахъ возставшихъ
Вандейцовъ; потомъ, какъ эмигранть, принять в русскую службу. Женился въ 1851
году на смертномъ одрѣ съ Александрою Антоновною, дочерью полковника Черно-
бородова, которой, завѣщапіемъ своимъ, предоставилъ имѣніе. Бракь утверждень
Сватѣйшимъ Синодомъ.
Церковь Николаевская, дереваная, 5-го класса; земли имѣетъ 36 десятинъ;
построена еще въ 1722 году, какъ значится въ визить Корсунскаго деканата въ
1741 году производившейся. Тогда въ Неморожѣ, было 50 дворовъ, а священствоваль
при церкви о. Евстафій, посвященный въ Переяславлѣ въ 1725 году.
КОЗАЦКОЕ, село въ 12-ти верстахъ отъ города Звенигородки къ востову,
близъ почтовой дороги изъ этого города въ м. Шполу, при ручьѣ, начинающемся
на поляхъ выше села и называемомъ Чичеркоза. Со всѣхъ сторонъ окружено чер-
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 333. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 406: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 407

НБУВ: PDF 416. Номер у книзі: 407.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОДСКОЙ Увадъ.
407
лсами. Резиденція и главное управленіе имѣніями тайного совѣтника Ивана
Ивановича Фундуклея, къ которымъ въ Звенигородскомъ уѣздѣ причисляются, кромѣ
села Козацкаго, большія села: Книжа и Топильня съ 11,544 десятинами земли и
в Чигиринскомъ уѣздѣ Медведовскій ключь. Имѣніе пріобрѣтено въ 1829 году
покупкою настоящимъ владѣльцомъ отъ князя Григорія Александровича Голицына.
В самомъ селеній Козацкомъ жителей обоего пола 2271. До руина село находи-
лось нѣсколько западнѣе въ урочищѣ, называемомъ Иськовъ яръ, гдѣ и нынѣ при-
ты признаки давняго жилья, есть валы и окопы и мѣсто предполагаемой там
в урочищѣ Поповомъ. Полагають, что первоначально находилось там
козацкая стража, откуда и названіе села.
Церкви двѣ: Богородичная, и Варваринская, обѣ дереваныя, 5-го класса. Пер-
вая построена в 1803 году бывшимъ помѣщикомъ княземъ Сергіемъ Сергіевичемъ,
Голицынымъ, на мѣсто давиѣйшей; земли имѣеть 42 десятины. Вторая построена
прихожанами въ 1781 году; земли имѣеть 35 десятинь.
Къ Варваринской церкви причислена деревня Павловка, въ 3-хъ верстахъ отъ
села Козацкаго отстоящая. Жителей въ ней обоего пола 194; земли 610 десятинь.
Принадлежить Виктору Готейко. Деревня эта при ручьѣ Сосовѣ, выше с. Богачовки.
КНЯЖА, село въ 5-ти верстахъ отъ Козацкаго, при ручьѣ того же наимено-
ванія, пересѣкаемомъ почтовою дорогою. Жителей обоего пола 1646. Село тапется
на пространствѣ 2-хъ версть, двумя линіями, по обѣимъ сторонамъ ручья. Въ этомъ
мѣстѣ, по словамъ жителей, нѣкогда быль сторожевой пунктъ, куда назначены были
князем неизвѣстнымъ войска, для огражденія страпы отъ набѣговъ татарь. Указы-
вають мѣсто, гдѣ находилось военное укрѣпленіе и древній колодезь. Окрестности
села лѣсисты со многими хуторами и пасѣками во владѣніи крестьянъ, по доку-
ментамъ еще князя Любомірскаго, а многіе хутора отъ крестьянъ отобраны при
Голицын.
Церковь деревяная, во имя Евангелиста Іоанна Богослова, 5-го класса; земли
имѣеть 39 десятинь; построена на мѣсто обветшавшей нынѣшнимъ помѣщикомъ
Іоанномъ Фундуклеемъ въ 1833 году, съ каменною оградою. Прежная церковь де
реваная, построена по благословенію Гервасів, епископа Переяславскаго въ 1769
году. Вся церковная утварь, стоющая до 2000 рублей, пожертвована нынѣшнимъ
помѣщикомъ.
ТОПИЛЬНА, село при ручьѣ Топиляний, впадающемъ чрезъ рѣчку Ольшанку
Диѣпрь; в 12-ти верстахъ отъ села Козацкаго и въ 15-ти отъ мѣстечка. Шполы.
Жителей обоего пола 1828. Названіе село получило оттого, что въ этомъ мѣстѣ
дорога из Ольшаной въ Шполу пересѣваеть топкое мѣсто, на которомъ въ прек-
нее время небезопасна была переправа для скота и людей.
Церковь во имя Іоанна Предтечи, каменная, съ такою же колобольнею; 4-го
класса; земли имѣеть указную пропорцію. Построена на мѣсто прежней деревяной
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 334. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 407: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 408

НБУВ: PDF 417. Номер у книзі: 408.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

400
ЗВЕНИГОРОдскій увад.
в 1844 году нынѣшнимъ помѣщикомъ Іоанномъ Фундуклеемъ. Прежняя церковь.
была деревяная, съ половины прошлаго вѣка стоявшая.
ЛОЗОВАТКА, село въ 4-хъ верстахъ отъ села Княжей, при почтовой дорогѣ
Звенигородки въ м. Шполу; въ 12-ти верстахъ отъ послѣдняго мѣстечка; рас-
положено вдоль яра на протяженіи двухъ версть. Принадлежить по смерти княгини
Елисаветы Григорьевны Голицыной, ея дочерямъ. Жителей обоего пола 1237; земли
2955 десятинь.
Церковь Аннинская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 47 десятинь. По-
строена на мѣсто обветшавшей покойною владѣлицею въ 1854 году. Колокольня
при ней каменная.
ЧИЧИРКОЗОВКА, село въ 4-хъ верстахъ отъ Стецовки, при ручьѣ Чичирь,
ру Шполку впадающемъ. Жителей обоего пола 783. Принадлежить тремъ
помѣщикам и церкви:
а) Ѳект Онуфрієвнѣ Позановской
6) Ивану Поляновскому.
в) Подполковницѣ Камилѣ Бѣлявцовой.
г) Приходской церкви
Р.Д. М. Н. ЗЕМЛи дес.
115 604
98 607
124 642
35
Церковь Николаевская, деревяная, 6-го класса, пенавѣстно въ какомъ году
построена.
ИСКРИНА, село при рѣчкѣ Шполкѣ, въ 20-та верстахъ отъ Звенигородки и
к 15-ти отъ м. Шполы. Жителей обоего пола 839; земли 1796 десятинъ. При-
надлежить графу Бержинскому съ 1855 года, по покупкѣ отъ Роха Яблонскаго,
купившаго Искрипу въ 1833 году отъ Дарія Лопухиной.
Церковь Димитріевская, деревяная, 6-го класса; земли иметь 35 десятинь;
построена на мѣсто обветшавшей въ 1818 году, бывшею помѣщицею Дарією
Лопуханою.
КАМЕНОВАТКА, село въ 10-ти верстахъ къ западу отъ Шполы, при вер-
шинѣ безъименнаго ручья, въ деревнѣ Устимовкѣ впадающаго въ рѣку Шполку.
Названіе получило отъ выдающихъ изъ земли камней. Принадлежить, по покупка
в 1845 году, полковнику Даніилу Евфимовичу Люценку. Земли числится въ Ка-
меноватьѣ и въ деревнѣ Рушковкѣ (см. Окнина) 1561 десятина, изъ числа коей
Каменоватскіе крестьяне пріобрѣли въ собственность, по выкупному договору 1863
года, 206 десятинь за 9711 руб. Жителей обоего пола въ Каменоватк$ 269.
Церковь Покровская, деревяная, 7-го класса; земли имѣеть 35 десятинъ; по-
строена на мѣсто обветшавшей въ 1857 году нынѣшнимъ владѣльцомъ.
К ней причислена деревня Устимовка, въ 6-ти верстахъ отъ Каменоватки,
при рѣчка Шполкѣ лежащая. Оть села Искриной отдѣляется только яромъ. Жите
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 335. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 408: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 409

НБУВ: PDF 418. Номер у книзі: 409.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОДСКОЙ УБЗдт.
409
лей в ней обоего пола 105. Принадлежить въ Шполянскому имѣнію. Въ 1806
году это быть хуторъ, купленный Густиномъ Оперманомъ, назвавшимъ его своимъ
именем. Здѣсь добывается изъ горы камень на постройки въ Шполѣ и другихъ
мѣстахъ.
ОКНИНА, село между мѣстечками: Екатеринополемъ и Шполою, при соеди-
нені 5-ти ручьевъ въ одинъ, подъ именемъ Вербовца, впадающій въ Тикить. Жи-
телей обоего пола 662; земли 2290 десятинъ. Принадлежить генерал-лейтенант
Розалін Васильковской (православ. испов.). Северная оконечность села называется
Рушковкою. Она составляетъ отдѣльную собственность полковника Люценка и его
супруги Настасін Авимовны, по купчей крѣности 21-го марта 1842 года. Но по
уставной грамотѣ крестьяне пріобрѣли въ собственность 208 десятинь за 10,109
рублей. Жителей въ этой части села 236. До 1842 года Окнина съ Рушковкою и
Каменоваткою составляла собственность Владислава Ивановича Монастырскаго, по
покупкѣ отъ Лопухиныхъ, который вскорѣ продаль Окнину генерал-лейтенанту
Васильковскому. Съ 1860 года, на основаніи раздѣльнаго акта, утвержденнаго граж-
данскою палатою, имѣніе раздѣлено на двѣ части, изъ коихъ первая отошла къ
сыну покойнаго генерала, корнету Степану Васильковскому, а другая меньшей до-
чери Анна Филипповой, подъ условіемъ выплать матери. По выкупному же дого-
вору 1863 года, крестьяне первой части, при содѣйствін правительства пріобрѣли
в собственность 347 десятинь за 16,002 рубля.
Церковь Николаевская, деревяная, 6-го класса; земли имѣеть указную пропор-
цію; построена въ 1784 году, недавно возобновлена помѣщицею Васильковскою.
СТУПИЧНА, село при безъименномъ ручь, впадающемъ при селѣ Окпиной
за 6-ть версть въ рѣку Вербовець. Жителей обоего пола 995. Съ 1855 года при-
надлежить нынѣшнему Кіевскому гражданскому губернатору, Генераль-лейтенанту,
Павлу Ивановичу Гессе, по покупкѣ отъ Адріана Лопухина. О названіи села люди
разсказывають слѣдующее: когда окрестности принадлежали еще къ Смѣлянщин:
то однажды князь Любомірскій, охотясь съ своими друзьями, въ обширныхъ вѣкогда
лѣсахъ, похвалиль это мѣсто и пожелаль, чтобы на немъ было село. Окружавшіе его
рѣшились исполнить мысль вельможи тотчасъ. Срубили немедленно лѣсь, построили
церковь, сто домовъ, сто печей въ нихъ, собрали сто парь молодыхъ людей и,
къ возврату князя съ охоты, приготовили сто свадьбъ. Отсюда и названіе села,
Данное шутомъ князя.
Церковь Богородичная, деревяная, 5-го класса; земли имѣеть 51 десятину,
неизвестно въ какомъ году построена.
въ
КАПУСТИНЪ, село въ 8-ми верстахъ отъ Ступичной, при ручьѣ, впадающемъ
в рѣку Шполку. Жителей обоего пола 1153, да въ деревнѣ Кисилевкѣ, въ 4-хъ
верстахъ отстоящей 282. Въ 1741 году. въ Капустинѣ было 80 дворовъ и тогда
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 336. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 409: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 410

НБУВ: PDF 419. Номер у книзі: 410.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

410
ЗВЕНИГОРОДСКІЙ УБЗдъ.
онъ назывался мѣстечкомъ Капустиной-долиной и принадлежал к обширному
Смѣланскому ключу. Отъ князя Потемкина поступиль Капустинъ къ генералу Вы-
соцкому и его внукамъ Лопухинымъ. Въ 1857 году Капустинъ съ Кисилевкою и
селомъ Каэтановкою съ 8904 десятинами земли, зачислень за дочерью Петра Ло-
пухина, женою генераль-майора Исакова, Анною Петровною. Въ селѣ находится
три древнихъ вала въ 3 сажня высоты, и длины отъ 120 до 150 саженей.
Церковь во имя Святителя Николая, каменная, съ такою же колокольнею; по-
строена 1853 года покойнымъ помѣщикомъ Петромъ Лопухинымъ. По штатам
состоить въ 5-м классѣ; земли имѣеть 63 десятины. Прежде была деревяная цер-
Бовь в честь Успенія пресвятой Богородицы. Въ визитѣ за 1741 годъ Сиѣлан-
скаго деканата объ ней здѣлана замѣтка такая: «зржуцона з липовых кругляков
в року 1739 по спаленой през татаров в 1738, слома покрыта». Священникомъ
при ней оставался Даніиль Яновичъ, посвященный въ Переяславлѣ 2-го февраля
1724 года. В деревнѣ Кисилевиѣ есть особая приписная ветхая церковь во имя
Успенія пресвятыя Богородицы. Она деревяная, неизвѣстно въ какомъ году по-
строена, до 1839 года имѣла особыхъ приходскихъ священниковъ.
КАЭТАНОВКА, село при ручьѣ Вербовцѣ, въ 3-хъ верстахъ пиже села
Окниной; отъ села Капустиной въ 12-ти верстахъ. Жителей обоего пола 548;
да сверхъ того въ деревнѣ Любоміркѣ или Свинаркѣ, отдѣляемой только оврагом
оть села Каэтановки и составляющей особое имѣніе 261. Любомірка принадлежить
с 790 десятинами земли отставному подпоручику Дмитрію Непорожнему.
Церковь Іоанна Богослова, дереваная, 6-го класса; земли имѣеть 36 десятинт;
построена в 1848 году покойнымъ помѣщикомъ Петромъ Федоровичемъ Лопухи-
нымъ. О времени построенія прежней церкви неизвѣстно, но 1741 года еще ее
не было.
СКОТАРЕВА, село в 4-хъ верстахъ отъ села Капустиной, при ручьѣ впа-
дающемъ въ рѣку Шполку при селѣ Васильковѣ. Получило названіе по имени
Осадчаго козака Скотара, основавшаго хуторъ въ лѣску и нынѣ еще не истреб-
ленномъ. Жителей обоего пола 550; земли 1332 десятины. Принадлежить отстав
ному титулярному совѣтнику Матвѣю Авксентьевичу Бѣлецколу (латин. испов.),
по покупкѣ Скотаревой въ 1842 году отъ генеральши Скородули. Въ 1824 году,
во время путешествія ИМПЕРАТОРА Александра 1-го, бывшая владѣлица Лопухина
удостоилась чести угощать въ этомъ селѣ ИмПЕРАТОРА; въ память чего село наиме-
новано было Александровою; но это названіе не вошло въ употребленіе.
Церковь Воздвиженская, деревяная, 7-го класса; земли имѣсть указную про-
порцію; построена 1797 года. Предшествовавшая церковь во имя великомученицы
Параскевы и находилась на мѣсто нынѣшняго кладбища. Нѣкоторые остатки утвари
и книг прежней церкви находятся въ нынѣшней.
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 337. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 410: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 411

НБУВ: PDF 420. Номер у книзі: 411.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОДСКій УБздь.
411
ТЕРЕШКИ, село при вершинѣ рѣчки Шполки, въ 7-ми верстахъ къ сѣверу
от мѣстечка Шполы, имѣетъ гористое мѣстоположеніе. Жителей обоего пола 1253,
въ томъ числѣ въ Хивковкѣ отдѣльной части села въ 20-ти дворахъ 123; земли
3125 десятинь. Принадлежить Григорію Михайловичу Грушецкому по покупкѣ въ
1851 году отъ наслѣдниковъ Франца Подлевскаго, въ 1834 году купившаго это
село отъ Дарін Лопухиной.
Церковь Покровская, деревяная, 5-го класса; земли имѣсть 38 десятинъ; по-
строена 1777 года на мѣсто обветшавшей Черноморскимъ полковымъ ассауломъ
Игнатіемъ Мандрою, коего сынъ Никита и внукъ Михаилъ Мандровскіе были прі-
емственно при ней священниками до 1832 года. До построенія настоящей церкви,
в 1857 году фундаментально исправленной, въ Терешкахъ существовала каплица
съ уніатскимъ священникомъ.
СИГНАЕВКА, село при рѣчкѣ Гниломъ Ташлыкѣ, въ 2-хъ верстахъ выше
села Матусова и въ 7-ми верстахъ отъ мѣстечка Шполы. Жителей обоего пола
1567. Принадлежать къ Шполянскому имѣнію Александра Аггеевича Абазы; но
по выкупному договору крестьяне пріобрѣли въ собственность 1180 десятин за
54,493 рубля. Названіе ское село имѣетъ отъ высокой могилы, которая стоить при
вѣдѣ въ село отъ мѣстечка. Шполы и на которой, по преданію, во время татар-
скихъ нашествій, жители выставляли стражу, которая сигналали давала знать о
приближенія непріятелей. Вокругъ села много меньшихъ могиль.
Церковь Николаевская, деревяная, 5-го класса; земли имѣеть 37 десятинь,
построена 1769 года. Она уже очень обветшала и нынѣ разобрана и перенесена
на кладбище; а на мѣсто е въ 1837 году заложена еще прежнимъ владѣльцемъ
Сигнаевки генераломъ Алексѣемъ. Орловымъ, новая каменная церковь, строеніе которой
при сынѣ его и при настоящемъ владѣльцѣ прекращено, по недостатку средствь.
ШПОЛА, мѣстечко въ восточной части увода, пъ 33-хъ верстахъ отъ Звени
городки, при рѣчкѣ Шполкѣ, въ которую съ сѣвера и юга стекають нѣсколько
незначительныхъ ручьевѣ; при раздѣлѣ имѣній генерала Высоцкаго - одного из
наслѣдниковъ князя Потемкина, Шпола со многими селеніями досталась Николаю
Лопухину и невѣсткѣ его Дарін, а потомъ съ 1830 года дочери послѣдней Екате
ринѣ Федоровиѣ, бывшей замужемъ за генераломъ Скородули. Скородули въ 1850
году продала Шполу съ селами Маріановкою, Сигнаевкою и Васильковомъ тепе-
раль-майору Ивану Алексѣевичу Орлову, а сей чрезъ восемь лѣть, продать это
имѣніе, заключающее 18,538 десятинъ превосходныхъ пахатныхъ и лѣсныхъ земель,
за полтора милліона рублей, статскому совѣтнику Александру Аггеевичу Абалѣ, затю
Бенардаки; но 2367 десятинъ земли крестьяне пріобрѣли въ собственность за 107,782
рубля, по силѣ выкупнаго договора. Жителей обоего пола считается въ мѣстечка:
православныхъ 2946, раскольниковъ и римскихъ католиковъ 10, евреев. 2534.
Въ мѣстечкѣ двѣ приходскія церкви: Троицкая Николаевская, обѣ деревяных,
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 338. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 411: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 412

НБУВ: PDF 421. Номер у книзі: 412.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

412
ЗВЕНИГОРОДСКІЙ УВЗдъ.
5-го класса; земли имѣють по 47-ми десятинъ; построены прихожанами на мѣсто
древнѣйшихъ: первая въ 1784 году, а вторая въ 1786. Впрочемъ при продаж
имѣнія генеральшею Скородули Орлову, послѣдній обязался особымъ условіемъ,
авленнымъ 14-го іюля 1850 года въ Звенигородскомъ уѣздномъ судѣ, построить
Шпол каменную церковь о трехъ престолахъ, главный во имя Рождества Бого-
родицы, а два предпольные: во има священномученика Григорія великія арменін;
и во има Хрисанеа и Дарів; въ память свѣтлѣйшаго князя Григорія Потемкина
Таврическаго и Дарія Николаевны Лопухиной. Хотя изъ покупной суммы имѣнія
Скородули вычла 30,000 рублей серебромъ на построеніе храма, и хотя план на
эту постройку уже два раза былъ выдаваемъ, и духовное начальство согласилось
на уменьшеніе размѣровъ храма, но самыя работы во все продолженіе владѣнія
имѣніемъ г. Орлова не начаты. Только недавно возникла надежда, что желаніе
признательной родственницы великолѣшнаго кназа Тавриды получить нѣкоторые шансы
успѣха.
ВАСИЛЬКОВѣ, село при рѣкѣ Шполкѣ, въ 7-ми верстахъ ниже м. Шполы.
Жителей обоего пола 1891.
Церковь Николаевская, дереваная, 5-го класса; земли имѣетъ 36 десятинъ;
построена 1792 года.
МАРІАНОВКА, село въ 3-хъ верстахъ отъ м. Мполы на востокъ и въ та-
ком же разстояніи отъ села Матусова; на ровной долинѣ, окруженной горами, при
незначительномъ ручье, впадающемъ въ Ташлыкъ. Жителей обоего пола 883. По
и выкупнаго договора они пріобрѣли въ собственность, при содѣйствін прави-
тельства 704 десятины за 35,092 рубля. Основаніе села послѣ руинь жители отно-
сять в 1740 году. Текущій чрезъ село ручей выходить изъ озера. Перерваннаго
или Купинастаю, находящагося въ 1-ой верст отъ села и около 1840 года со-
вершенно высохшаго. Только весною оно наполняется водою. Другое озеро, также
в 1-ой верстѣ отъ села, Слюсарево, тоже высыхаеть лѣтомъ. Что эта мѣстность
была заселена въ незапамятныя времена, это видно изъ того, что въ окрестностяхъ,
гдѣ теперь нѣть жилищъ, выкапываются черепки сосудовъ нынѣ не употребляемых
вѣкими неизвѣстной, потому что бываютъ толщиною въ полвершка. Вблизи
села на возвышенностяхъ находятся 13- могилъ, а одна среди самаго села длиною
33 сая, шириною 12, а въ высоту 2. По розысканію въ ней погребено множество
человѣческих костей, какъ бы послѣ большаго сраженія. Преданія жителей отно-
сятся к двумъ горамъ, именуемымъ: Кнажа и Тамара. О первой разсказывается,
что на ней Татарами убиты молодые супруги со всѣмъ свадебнымъ поѣздомъ. Оо
второй говорять, что на горѣ имѣлъ слой хуторъ, садъ и пасѣку, огороженные вы-
соким дубовымъ частоколомъ, зади прскій выходець Тамара, и что на горѣ этой
он с окрестными жителями отразиль напавшихъ Татарь.
Нынѣшняя Свято-Михайловская церковь деревяная, построена по благослове-
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 339. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 412: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 413

НБУВ: PDF 422. Номер у книзі: 413.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОДСКІЙ УѣЗдъ.
415
вію Переяславскаго епископа въ 1777 году. Значить уніатская ересь къ ней не
прикасалась. По штатамъ причислена къ 6-му классу; земли имѣеть 44 десятины.
КРИМКИ, село въ 6-ти верстахъ отъ м. Шполы и въ 4-хъ отъ села Лебе-
дина, при почтовой дорогѣ изъ Шполы въ Злотополь. Съ западной стороны при
мать селу значительный лѣсь съ урочищами Зимовцемъ и Пивнемъ. Жителей
обоего пола 882, а въ 1798 году было 403; земли 2015 десятинь. Принадлежить
во смерти Игнатія Балевича, купившаго это село огъ Даріи Лопухиной, женѣ его
Екатерина Никодимовић Балевич.
Церковь Рождество-Богородичная, деревяная, 6-го класса; земли вмѣеть 40
десятись хуторомъ и садомъ; построена на мѣсто обветшавшей въ 1764 году.
ВОДЯНА, село въ 4-хъ верстахъ на югъ отъ села Кримокъ, при незначи-
тельномъ ручьѣ, впадающемъ въ рѣку Толмачь; вблизи довольно лѣсовъ. Жителей
обоего пола: православныхъ 884, римскихъ католиковъ 29. По разсказамъ старо-
жиловъ вокруг селенія находилось прежде до 20 ставовъ или прудовъ, почему и
названо оно водянымъ. Недавно еще принадлежало къ Злотопольскому имѣнію;
потом Степану Монастырскому, оставившему жителямъ о себѣ добрую память тѣмъ,
что духовнымъ своимъ завѣщаніемъ, явленнымъ въ актахъ Звенигородскаго у аднаго
суда 17-го апрѣля 1822 года подъ № 17, опредѣлилъ, 10-мъ пунктомъ, слѣдующее:
«Кромѣ подушныхъ податей, уплачиваемыхъ мною въ казну за крестьянъ села
Водяной, согласно съ волею покойнаго брата моего Ивана, уплата которых в
на будущее время относится къ владѣльцамъ этого имѣнія, возлагаю также на
обязанность ихъ уплачивать и рекрутскіе зборы, съ полнымъ наряженіемъ рек-
руть, не требуя на сей конець ничего съ крестьянскаю общества, съ отвѣт-
ственностію за нарушеніе этой воли моей во всякомъ правительственномъ и
судебномъ мѣстѣ». Эта воля завѣщателя исполнялась въ точности до введенія
уставныхъ грамоть, а при составленіи ихъ здѣлалась предметомъ обсужденія губерн
скаго по крестьянскимъ дѣламъ присутствія, утвердившаго исполненіе ся и на бу-
дущее время журналомъ своимъ 26-го февраля 1862 года. Въ настоящее время
село Водяна принадлежитъ слѣдующимъ помѣщикамъ:
а) Владиславу Роецкому
6) Войцеху Каминскому
в) Фавстину Каминскому
г) Францишка Чахурской
д) Людвику Ганулевичу.
е) Приходской церкви
Р. Д. М. П. ЗЕМЛИ ДЕС.
. 87
Церковь Троицкая, деревяная, 6-го класса; построена 1808 года.
767
72 570
58 563
62 389
39
317
44
АНТОНОВКА, село въ 10-ти верстахъ на югъ отъ села Водяной, въ юго-
восточномъ углу уѣзда, при ручьяхъ: Толмачѣ и другомъ, отъ села Водяной теку-
щемъ, соединяющихся при селенія. Жителей обоего пола 460. Принадлежить вмѣстѣ
съ селомъ Кавуновкою отставному штабъ-ротмистру Виктору Михайловичу Евичу
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 340. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 413: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 414

НБУВ: PDF 423. Номер у книзі: 414.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

414
ЗВЕНИГОРОДскій уѣздѣ.
(латин. испов.), имѣющему здѣсь свою резиденцію. Земли въ обоихъ этихъ селеніяхъ
числится 2676 десятинъ.
Церковь Димитрієвская, деревяная, 5-го класса; земли имѣеть 72 десятины;
построена 1773 года.
В 2-х верстахъ на западъ отъ Антоновки, при большой транспортной до-
рогѣ, лежить деревня Коротина, составляющая съ Антоновною одинъ приход. До
1843 года въ ней была особая приходская церковь во имя Іоанна Богослова, имѣз-
шая земли до 50 десятинь, и особыхъ приходскихъ священниковъ. Въ этомъ году,
при введеніи штатовъ, по малолюдству прихожань, церковь эта здѣлана приписною.
Деревня эта, имѣющая 352 лицъ обоего пола населенія, принадлежить двумъ помѣ-
щикам латин, испов.: Карлу Заблоцкому (75 рев. душь муж. пола и 843 десятины
земли) и Адаму Орловскому (42 рев. душъ муж. пола и 320 десятинъ земли).
Есть также небольшая часть принадлежащая Обержинскому.
КАВУНОВКА, село въ 4-хъ верстахъ отъ села Антоновки и почти въ таком
же разстояніи отъ села Воданой. Жителей обоего пола 363.
Церковь Богородичная, деревяная, 7-го класса; земли имѣетъ съ дубовым
лѣсомъ 44 десятины, построена в 1810 году.
ЯРОСЛАВКА, село иначе называется Сучек, лежить при соединенія рѣчек
Толмача полеваго съ гнилымъ Толмачемъ, близъ границы Херсонской губерніи.
Жителей обоего пола 563; земли 1854 десятины. Принадлежить дѣйствительному
статскому совѣтнику Андрею Ивановичу Подолинскому, извѣстному Русскому поэту.
Отець его-покойный Иванъ Подолинскій, сынъ священника села Зазимья близ
Кіева, начав службу въ Кіевской Духовной Консисторіи въ 1796 году, кончиль
предсдателем Кіевской палаты уголовного суда. Ярославку онъ купиль нь 1837
году от Куполь-Яснопольскаго.
Церковь Преображенская, дереваная, 7-го класса; земли имѣеть 37 десятина;
построена в 1832 году.
ЯРОШОВКА, село на правой сторонѣ рѣки Выси, отдѣляющей Кіевскую отъ
Херсонской губерній, а село Ярошовку отъ мѣстечка Ивановки на противуполок-
номъ берегу расположеннаго. Жителей обоего пола 624; земли 1611 десятин.
Принадлежить Виктору Петровичу Оскнеру.
Церковь Успенская, каменная, съ такою же колокольнею, построена в 1814
году отцемъ нынѣшнато владѣльца, на мѣсто обветшавшей деревяной. По штатам
состоить въ 7-мъ классѣ; земли имѣетъ 35 десятинъ. По завѣщанію Петра Оскнера,
при церкви погребеннаго, церкви принадлежить небольшой капиталь 1500 рублей
серебромъ, изъ коего проценты употребляются на украшеніе церкви, поминовеніе
благотворителя и раздачу бѣднымъ.
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 341. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 414: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 415

НБУВ: PDF 424. Номер у книзі: 415.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

ЗВЕНИГОРОДскій уѣздѣ.
415
ТОЛМАЧЪ, село въ 15-ти верстахъ въ югу отъ мѣстечка Шполы, при вер-
шинѣ ручья того же имени. Жителей обоего пола 1238. Здѣсь главное управленіе
обширнаго прежде имѣнія отставнаго маіора Адріана Федоровича Лопухина. Къ
виѣнію этому, недавно проданному Дмитрію Егоровичу Бенардаки, принадлежать
слѣдующія села: Толмачь, Соболевка, Мокрая и Сухая Калигорки и Елисаветка.
Земли числится съ хорошими лѣсами до 15,000 десятинь. По преданію село имѣеть
свое названіе отъ того, что принадлежало толмачу или переводчику татарскаго
языка, здѣлавшему себѣ своєю должностію состояніе. На полахъ села находится 40
древних могил.
Церковь Покровская, деревяная, 6-го класса; земли имѣеть 52 десатины; по-
строена в 1787 году.
СОБОЛЕВКА, село въ 4-хъ верстахъ отъ села Толмача при ручьѣ, впадаю-
щемъ въ рѣчку Толмачъ. Жителей обоего пола 1247. Половина села называется у
жителей Соболевкою, а другая Кулишовкою. Вокругъ села находится до 15 вѣтран-
ныхъ мельницѣ.
Церковь Іоанно-Богословская, дереваная, 5-го класса; земли имѣеть 58 деся
тинъ съ лѣсомъ. Построена на мѣстѣ обветшавшей помѣщикомъ Адріаномь Лопу-
хинымъ въ 1854 году.
КАЛИГОРКА МОКРАЯ, мѣстечко в 4-хъ верстахъ отъ села Соболевки, при
безъименномъ ручкѣ, впадающемъ вереть за 8-мь въ рѣку Высь. Жителей обоего
пола: православныхъ 829, евреев 335.
Церковь Покровская, деревяная, 6-го класса; земли имѣеть 36 десятинъ; по-
строена в 1760 году.
КАЛИГОРКА СУХАЯ, село въ 4-хъ верстахъ южнѣе Мокрой. Жителей обоего
пола 655.
Церковь во имя Іоанна Богослова, деревяная, 5-го класса; земли имѣеть 51
десятину, да сверхъ того 33 десятины отъ упраздненной Кобылинской церкви.
Построена 1734 года.
150.
К Сухобалигорской церкви причислены три деревни того же владѣнія по
Выси лежащія:
Потока или Мацевичова, въ 9-ти верстахъ отъ церкви. Жителей обоего пола
Кобылянка, въ 10-ти верстахъ. Жителей обоего пола 200. Здѣсь прежде была
приходская церковь, къ которой причислялись деревни: Потокъ, Соколовка и Л-
сича-балка.
Соколовка, иначе называется Краснымъ-бродомъ и Жулинкою, въ 8-ми верстах.
Жителей обоего пола 50.
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 342. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 415: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 416

НБУВ: PDF 425. Номер у книзі: 416.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

416
ЗВЕНИГОРОДскій уѣздѣ.
ЕЛИСАВЕТКА, село въ 2-хъ верстахъ отъ Сухой Калигорки, при ручьѣ
Калигоркѣ, впадающемъ за 2 версты въ рѣву Высь. Жителей обоего пола 486, да
въ хуторѣ Стольниковѣ, при самой рѣкѣ Выси лежащемъ 75 и въ Красномъ-
брод 58.
Церковь Богословская, деревяная, 7-го класса; земли имѣетъ 54 десятины;
построена в 1788 году.
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 343. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 416: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.