Загальці у Похилевича (1864)

Переклад

ЗАГАЛЬЦІ, село, назву дістало від того, що лежить за озером Галло. Це озеро, яке поволі перетворилося на болото, нині осушене прокладанням поздовжніх і поперечних каналів. Довжина його 5, а ширина 2 версти. Окремі болота, що ще лишаються неосушеними, називаються Мокрим і Пилево. Неподалік від села в лісі є городок, або замок, із безліччю розкиданого каміння, цегли й пічних кахлів. У ньому, за переказом, закопано гармати й інші військові знаряддя. Там само в лісі тягнуться до річки Тетерева два давні вали. За словами жителів, ці вали в давнину слугували кордоном між князівствами. Село Загальці лежить за 4 версти на північ від села Дружні. Жителів обох статей 707 у 88 дворах. 1783 року в 95 дворах було 730 жителів (у всій парафії).

Переклад

Церква Миколаївська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 36 десятин; збудована 1763 року на місці попередньої, невеликої й зовсім занепалої. У візиті димерського деканату за 1783 рік записано такий акт, що визначав деякі права парафіяльного священника: «Евстахій з Потока на Радзимѣ, Сидрѣ, Щучинѣ, Горностайполю, Кршивдзу, Куровѣ, Дроздовицах, высоком Мазовецком, Сартовичах, Бѣлораю, Потоцкій, Чесник коронный; Тлумацкій, Уржендовскій, Дубинскій, Корытницкій, Хрептысовскій et cætera Староста, кавалеръ ордена орла бялего, войск Е. К. М. и р̄ечипосполитой генералъ-лейтенант. Ясне вельможному ксендзу Флоріанови Гребницкіему et cæter. Пр̄и освядченью услуг моих до віадомост̄и падаіе̨, иж вакуе̨ ад præsens церкіев в добрах моих, вси Загальцах, до ключа Бородянскіего належонцей, в воеводствѣ Кіовскіем лежонцего под титулем св. Миколая фундована, post fata В. Ойца Янцевича завакована; до кторей церкви маіонц рекомендованего з побожности и добрых обычаев, тудзѣж з вшелькей умѣентности залицонего, учциве уродзонего Петра Мазюкевича, презентоват̄ь умыслилем. Якож нынѣйшим листем презентуіе ex jure patronatus et collationis meæ, упрашаіа̨ц, абы тен, а не инный до р̄ечоней церкви был ординованый и за формальнего пароха институваный. Я зась пр̄ыр̄екам, иж онего пр̄и вшельких вольностях станови тему духовнему пр̄извоитых консервоват̄ь бенде, увальняіа̨ц пр̄и тым од вшельких повинности громадских, яко то: чиншов, роковщизн, д̄есіе̨т̄ин, стаціи жолнерских et omnis generis податко́в, в краю тым практыкованых и звычайных. Нацо для лѣпшей віары и ваги ренка̨ власна̨ пр̄и пече̨т̄и подписуіе̨. Дзіалося в замку Буджановским 26 марца, року 1756. Евстахій Потоцкій» [Євстахій з Потока на Радзимі, Сидрі, Щучині, Горностайполі, Кршивдзі, Курові, Дроздовицях, Високому Мазовецькому, Сартовичах, Білораї, Потоцький, коронний чашник; староста тлумацький, уржендовський, дубинський, коритницький, хрептисовський і т. д., кавалер ордена Білого Орла, генерал-лейтенант військ Його Королівської Милості й Речі Посполитої. Ясновельможному ксьондзові Флоріанові Гребницькому і т. д. Засвідчуючи свою готовність до послуг, доводжу до відома, що нині вакантна церква в моїх маєтностях, у селі Загальцях, що належить до бородянського ключа, розташованого в Київському воєводстві, фундована під титулом св. Миколая, яка стала вакантною після смерті велебного отця Янцевича; на цю церкву, маючи рекомендованого за побожність і добрі звичаї, а також схваленого за всіляке вміння, чесно уродженого Петра Мазюкевича, я надумав його презентувати. Тож цим листом презентую його з мого права патронату й надання, просячи, щоб саме він, а не інший, був висвячений до згаданої церкви й настановлений як формальний парох. Я ж обіцяю, що зберігатиму за ним усі вольності, належні духовному станові, звільняючи його при цьому від усіх громадських повинностей, як-от: чиншів, роковщини, десятин, жовнірських стацій і всякого роду податків, практикованих і звичайних у цьому краї. На що для більшої віри й ваги власноручно підписуюся під печаткою. Діялося в Буджановському замку 26 березня 1756 року. Євстахій Потоцький]. Загалецька парафія складається з таких сіл:

Переклад

Галенка — на північному боці висохлого озера Галло, за 2 версти від Загальців. Жителів обох статей 250. Це село давніше за село Загальці.

Переклад

Качали — за 1 версту від Галенки. Жителів обох статей 333. За 2 версти на північ від Качалів, серед дрімучого лісу, біля річки Мирчі, лежить Качальська, або Стара Буда, де живе до 80 будників, здебільшого радомисльських міщан, які женуть смолу й виготовляють вугілля.

Переклад

Нова Буда — за 2 версти на захід від Загальців. Жителів обох статей 116. Називається також Ягодниця. Тут був поташний завод, заснований поміщиком Савицьким на початку нинішнього століття.

Переклад

Песковка — за 14 верст від Загальців, біля однойменного струмка, що за 3 версти впадає в річку Тетерів. Жителів обох статей: 320 православних і 30 римо-католиків. Тут влаштовано крупчатий млин, суконну, шкіряну й полотняну фабрику, а також чавунний і мідний заводи. В окремому звіринці тримають оленів, лосів та інших звірів. Є завод корів швейцарської породи — завдяки просторості й добрій якості лугів.