Київський повіт · с. 81–100

Київський повіт · с. 81–100. Лаврентій Похилевич, 1864: текст поруч із відповідними сторінками скану НБУВ.

Текст нижче — автоматичне розпізнавання, не повністю вичитана транскрипція. Правопис не модернізували для читальні. Якість і походження вказані біля кожної сторінки.

Сторінки цього блоку

Друкована сторінка 81

НБУВ: PDF 90. Номер у книзі: 81.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

КІЕВСКІЙ увад.
81
2-х верстахъ ниже по рѣкѣ Бучѣ, гдѣ теперь находится прудь, мельница и
винокурня и гдѣ въ рѣку Бучу впадаетъ изъ лѣса небольшой ручей. На этомт.
вѣстѣ, называемомъ и ыынѣ селищемъ, видны признаки давнихъ человѣческихъ
. Другое урочище близь села, называемое гайдамацкимъ должикомъ (длин
ная долина) замѣчательно тѣмъ, что въ немъ, по народному повѣрью находятся
клады гайдамаковъ, когда-то грабившихъ окрестности. Въ первой половинѣ прошлаго
вѣка Колонщина принадлежала къ имѣніямъ Казиміра Стецкаго каштеляна Кіевскаго,
в спуста недолгое время Макаровскаго владѣльца, декана Каэтана Росцишевскаго;
гъ концу же вѣка Милевскому. Въ 1806 году село поступило къ Шимановскому,
потомъ къ зятю его Карлу Росцишевскому. Этотъ въ 1824 году продаль статскому
совѣтнику Каменскому, а сей въ 1843 коллежскому ассесору Михаилу Ивановичу
Рыхлинскому (латинск, испов.), составившему состояніе честнымъ адвокатствомъ и
защитою справедливыхъ частыхъ интересовъ, а также благоразумнымъ умѣніемъ
извлекать возможную пользу изъ крѣностного труда, даже при маломъ плодородіи почвы.
Церковь во имя Іоанна Богослова, дереваная, 6-го класса» земли имѣеть 38
десятинъ; построена 1778 года. Предшествовавшая церковь описана въ визитѣ
Хвастовскаго деканата за 1746 годъ въ сихъ словахъ: «въ тей вси церкіев под
титулем Іоанна Теолога выставіона и побенедикована з тремя верхами, драніз
побита; дзвоница на бабинцу, на кторей дзвонов два и клепадло желѣзне; Deisusu
нема, тылько 4 намѣстных образа. Священникомъ при ней во время визиты
быль Ѳеодор Сусскій, посвященный уніатскимъ митрополитомъ А. Шептицкимъ
19-го іюня 1743 года. Въ настоящее время къ Колонскому приходу причислены
деревни:
Маковище въ 7-ми верстахъ отъ с. Колонщины по дорогѣ въ м. Макаровъ,
оть котораго находится въ 3-хъ верстахъ. Жителей обоего пола 198; земли 1780
десятинь. За 150 лѣть это быль хуторъ, принадлежавшій одному изъ Макаровскихъ
мѣщань, отличавшійся производствомъ маку на своихъ низменныхъ огородахъ. Когда
в Маковницахъ увеличилось число жителей: то деревня эта стала входить въ дѣ
лежные акты владѣльцовъ Макаровскихъ. Въ 1836 году Маковище куплено у Карла
Росцишевскаго, майоромъ Роменскимъ, а въ 1857 у наслѣдниковъ его Розеславомъ
Рыльскимъ
Хмельная въ направленія къ г. Кіеву въ 9-ти верстахъ отъ Колонщины, среди
обширныхъ лѣсовъ, въ послѣднее время значительно опустошаемыхъ на основаніи
контрактовъ, заключенныхъ владѣльцемъ имѣнія съ разными торговцами. Жителей
обоего пола, 280. Земли 3937 десятинъ, большею частію лѣсистой. Въ лѣсахъ па-
ходится довольно дикаго хмелю, откуда деревня получила названіе. До 1811 года
Хмельна принадлежала Эдуарду Головинскому, а нынѣ составляеть вотчинную соб
ственность Ивана Ивановича Бутовича, ввѣстѣ съ небольшею деревушкою Кисилевкою.
Копыловъ село въ 44-хъ верстахъ отъ Кіева и въ 7-ми отъ села Колон-
щины, при безьименномъ ручьѣ, въ рѣку Бучу впадающемъ. Отъ Кіево-Брестскаго
6
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 89. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 81: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 82

НБУВ: PDF 91. Номер у книзі: 82.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

82
КИЕВСКИЙ Уъздъ
шоссе на югъ въ 1-й верстѣ. Жителей обоего пола: православныхъ 980, римских
католиковъ 3, евреев 11. О Копыловѣ упоминается въ древнихъ лѣтописяхъ; но
незнаю почему Кіевскіе археологи ищуть этого древняго Копылова подъ самым
Кіевомъ. Въ прошломъ вѣкѣ село причислялось Макаровскому имѣнію. Въ 1738
году и послѣдующіе принадлежало уже двумъ владѣльцамъ: Коссаковскому и Іосифу
Дзѣваловскому, но со второй половины прошедшаго столѣтія вновь подчинялось
судьбѣ м. Макарова до тѣхъ поръ, пока въ 1840 году за долги Іосифа Шиханов-
скаго, имѣніе это поступило въ раздѣлъ между: Яцковскимъ, Мухановымъ, Кетне-
ромъ, Глоговскимъ, Рогальскимъ и Буржинскою, пропорціонально долгу каждаго
изъ нихъ на Шимановскомъ числившемуся. Не задолго предъ симъ, въ слѣдствіе раз-
ныхъ здѣловъ, наслѣдствъ и проч., Копыловъ принадлежить слѣдующимъ владѣльцамъ:
а) Францу Яцковскому с дер. Красногоркою
6) Христофорь Яцковскій, въ 1855 году купиль у Савицкихъ
Вареоломея
Надежды
в) Якову Глоговскому съ дер. Небрать
г) Генеральшѣ Юлін Данилевской
д) Наслѣдникамъ Михаила Буржинскаго
е) Наслѣдникамъ Бригиды Рогальской
ЗЕМЛИ. Р. Д. м. п.
3668 дес. 234.
1053
57.
360
-
46
573
45.
288
27
95
11
52
) Приходской церкви по древнему праву
впрочемъ въ недавнее время первый владѣлець скупилъ части всѣхъ прочихъ, кромѣ
церкви принадлежащей.
Церковь Петропавловская, деревяная, 5-го класса; построена 1777 года.
Предшествовавшая церковь описана въ визитѣ за 1746 годъ въ такихъ же выра-
женіяхъ какъ и Колонская. Священникомъ въ то время въ Копыловѣ былъ Аѳанасій
Околовичь, терпѣвшій много притѣсненій, какъ замѣчено въ визитѣ, отъ владѣльцовъ
села и их арендарей.
мотыжинъ мѣстечко въ 2-хъ верстахъ отъ Копылова, на старой Житомир-
ской почтовой дорогѣ, при вершинахъ рѣчки Бучи. Жителей обоего пола: право-
славныхъ 1570, евреевъ 330. Земли въ Мотыжинѣ съ деревнею Плахтянкою, со
ставляющими одно имѣніе, 7875 десятинъ. Въ мѣстечкѣ находится замбовище состоя
щее из землянаго вала съ наружнымъ рвомъ, имѣющимъ признаки, что онъ могъ
быть наполняемъ водою. О времени и случаѣ построенія этаго замка не сохрани-
лось преданія. Въ прошломъ вѣкѣ Мотыжинъ принадлежалъ въ Макаровскому имѣ
нію. Съ начала текущаго Іосифу Шимановскому, который въ 1840 году продаль
это село Іуліаниѣ Сулымовой, отѣ коей оно наслѣдовано чрезъ 10 лѣть генераль-
шею Ловцовою, а по смерти ея въ 1859 году досталось по завѣщанію ея племян-
ниц Маріи Николаевнѣ Кандыбовой, нынѣ по мужу генеральшѣ Савицкой.
Церковь Георгіевская, деревянная, 5-го класса; земли имѣетъ съ лѣсомъ и
пасѣкой 43 десятины; построена еще 1722 года. Но она существуеть на мѣстѣ
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 90. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 82: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 83

НБУВ: PDF 92. Номер у книзі: 83.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

Кіевскій уѣздъ.
85
давнѣйшей, что слѣдуетъ заключить изъ находящейся въ церкви эрекцій, въ коей бывшій
владѣлець Антоній Любомірскій подтверждаетъ церкви земли; состоявшія въ ея владѣ-
нін аb antiqus. Вотъ списовъ этой эрекція: «Антоній на Вышничу, Ярославю, Оссо-
лини Пршеворску Любомірскій, стражник велькій коронный, полковник войск Его
Королевской Мосци и республики; Піотровскій и проч. и проч. староста. Ясне
вельможнему Флоріану Гребницкієму, митрополиту и проч. При залеценю по-
винных хенци моих, до віадомости подвіę, иж вакуіę церкієвь в добрых моих
дидичных в містечку Мотыжинѣ под титулем Св. Тержего; до кторей з
науки, побожности и добрых обычаев майони собѣ залецонего учтивео Грегора
Клебановскіего, ex jure patronatus collationisque шее, презентовать умыслилем,
яко онего actualiter his litteris презентуге; и тегож самего, а не иннего при тей же
свідтной абы инсталліовать, консекровать и инвестиловать рачил. Кторего при
вшистких ab antiquo, ведлуг эрекцій, належонцых грунтах, сіаножениях, огродах,
садах, ставках, барцях, паськах и паствисках ad vites temporalis спокойне за
живать зоставуіє, увольняіци го од вшистких так дворских, яко и громадских
поборов, яко-то: чиншов, повозов, Гесетин пчельных и овчий et quocunque titulo
называйонцыхся податков liberum facio и те презенте для дѣпшего валіору под-
писуіę А. Любомірскій, року 1755.
ФАСОВА село въ 5-ти верстахъ отъ сел. Копылова и въ 7-ми отъ м. Моты-
жина дале по старой. Житомирской почтовой дорогѣ, при ручьѣ Фасовѣ, текущемъ
вѣку Здвижѣ. Жителей обоего пола: православныхъ 1205, римскихъ католиковъ
20. Въ началѣ прошлаго вѣка Фасова принадлежала къ Рожевскому старотству,
бывшему во владѣніи Францишка Потоцкаго, старосты Беласкаго; спустя немного
Бышевскому имѣнію Харлинскихъ. На одной изъ Харлинскихъ былъ женать
Людвикъ Шимановскій, увѣковѣчившій свое имя, назвавши въ 1815 году южную
часть села Фасовой Людвиновкою. Шимановскій въ 1820 году продалъ всѣ свои
имѣнія и умерь во Франція чрезъ нѣсколько лѣтъ. Фасова куплена у него за 80,000
рублей ассигнаціями, Михаиломъ Боярскимъ, по смерти коего въ 1842 году, имѣ-
не раздѣлено между его пятью сыновьями: Михаиломъ, Антономъ, Иваномъ, Ти-
буртіемъ и Медартомъ. Въ настоящее время послѣ нѣсколькихъ здѣлокъ между
родственниками, въ Фасовой состоять слѣдующія владѣльцы:
3) Ипполить Михайловичъ Боарскій
6) Михаиль Михайловичь Боярскій
в) Викентій Михайловичь Боврскій
г) Антон Ивановичь Боярскій
2) Наслѣдники Гутковскіе
е) Приходская церковь по древнему праву
ЗЕМЛИ. Р. Д. м. п.
1688 дес. 100.
741
100.
739
81.
779
-
203.
766
40
90.
Церковь Николаевская, деревянная, 5-го класса; построена 1748 года. Пред-
шествовавшая описана въ визитѣ Хвастовскаго деканата за 1746 годъ.
КАРАШИНЪ село въ 65-ти верстахъ отъ Кіева, на правой возвышенной
сторонѣ рѣки Здвижа, въ мѣстности окруженной съ трехъ сторонъ этой рѣкою, а a
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 91. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 83: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 84

НБУВ: PDF 93. Номер у книзі: 84.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

84
КИЕВСКій увад.
съ четвертой ручьемъ Карашинкою. Эта по природѣ удобная къ защитѣ отъ не-
пріятельскаго нашествія мѣстность, и гдѣ по всей вѣроятности когда-то существо-
вала переправа чрезъ Здвижь, берега коего здѣсь зближены, укрѣплена в древнія
времена валами и рвами и нынѣ остающимися вокругъ церкви и церковной усадьбы.
Народъ приписываеть построеніе этихъ укрѣпленій давнему татарскому обладателю
окрестныхъ сель, основываясь на татарскомъ названіи села. Часть Карашина ле
жащая выше по рѣкѣ Здвижѣ и отдѣляемая полемъ, въ полверсты пространствомъ
называется малымъ Карашиномъ. Жителей обоего пола въ обоихъ Карашинахъ:
православныхъ 705, римскихъ 14, евреев 7. Земли числится 2800 десятинъ. Въ
начал ХѴІІ вѣка Карашинъ принадлежаль Лосскимъ, наслѣдникамъ по Макаре-
вичахъ. Чрест 100 лѣтъ имъ владѣлъ съ окрестными селами Игнатій Сапѣга и его
жена Анна 1). Послѣ нихъ имѣніе принадлежало Харлинскимъ до 1808 года, когда
оба Карашина, Красная Слобода, Коптіевка, Юровъ и другія селенія были проданы
Либерію Сабанскому. По смерти его Карашинъ принадлежить тремъ его сынамъ:
Константину, Кондрату и Станиславу и сестрѣ ихъ Ипполитѣ (латинскаго испов.).
Противуположная. Карашину лѣвая сторона рѣки Здвижа принадлежить к Рожев
скому имѣнію. Пять усадьбъ казенныхъ крестьянъ тамъ расположенныя и соеди
наемы съ Карашиномъ плотиною, называются Жмуровкою. Жителей на Жмуровка
обоего пола 25.
Церковь Троицкая, деревянная, 3-го класса; земли имѣеть 40 десятинъ: по-
строена в 1748 году на мѣсто давнѣйшей.
Къ Карашинскому приходу причислена деревня Красная Слобода, лежащая
в 3-хъ верстахъ ниже Карашина на правой сторонѣ рѣки Здвижа, напротивъ м.
Рожева. Жителей въ ней обоего пола 150. Принадлежить Юровскому имѣнію
Степана Трофимовича Еремѣева, купившаго эту деревню въ 1858 году отъ Стани-
слава Сабанскаго за 18,000 рублей. Въ началѣ прошедшаго столѣтія въ Красной
Слободѣ поселились было раскольники, бѣжавшіе изъ великороссіи, которые въ цер-
ковной эрекція графа Санѣги 1749 года названы Москалями. Но послѣ 1795 года
раскольники удалились въ другіе мѣста, а на мѣсто ихъ переведены малороссійскіе
крестьяне изъ окрестныхъ сель.
МАКАРОВЪ мѣстечко в 53-хъ верстахъ отъ Кіева, по обѣимъ сторонамъ
Здвижа, ъ 6-ти верстахъ ниже дер. Юрова, гдѣ Кіево-Брестское шоссе пере-
сѣваеть эту рѣку. Жителей обоего пола: православныхъ 585, римскихъ католиковъ
88, евреев 1207. Въ мѣстечкѣ находится главное управленіе имѣнія г. Павши,
воему в Кіевскомъ убадѣ причисляются деревни: Фасовка, Забуянье, Кодра,
Заваловка и Буда съ 12,032 десятинами земли, большею частію лѣсистой и боло-
тистой и въ Овручскомъ уѣздѣ деревня Клещи, близь села Народовичъ, которое съ
первой половины прошлаго вѣка принадлежало также дѣду нынѣшняго Макаровскаго
*) Санѣга титуловался въ 1749 году: «Игнатій графь на Кодню, Вишничах, Погухочах, Надворной
и Величка Сапѣга, подскарбій надворный великаго княжества литовскаго».
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 92. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 84: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 85

НБУВ: PDF 94. Номер у книзі: 85.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

Кіевскій увад.
85
владѣльца, - Михаилу Павшѣ-хорунжему Кіевскому, а потомъ сыну его Ксаверію.
Въ мѣстечке учреждено 12 годовыхъ ярмарокъ и устроены заводы: кирпичный, вино-
куренный и пивоваренный. Макаровъ найболѣе извѣстень тѣмъ, что въ немъ въ де
кабрѣ мѣсяцѣ 1651 г. родился святый Димитрій, митрополить Ростовскій отъ родителей
Саввы Григорьевича Туптало и Марін Михайловны и наречень Даніломъ. Савва
Туптало былъ козакъ, дослужившійся до званія сотника и скончался въ 1703 году
въ Кіево-Кириловскомъ монастырѣ. Въ настоящее время фамилій Тупталовъ въ м
Макаровѣ и окрестностяхъ никто не носить и между жителями о святитель ника-
ких преданій яѣтъ. Есть только Тупталово озеро на поляхъ въ направлені
6. Наливайковкѣ. Изъ дневника (діаріа) святаго Димитрія и изъ пѣкоторыхъ мѣсть
его сочиненій 1) видно, что р. Здвижъ въ его время называлась Ловичь, что Ма-
карова тогда состоялъ во владѣніи воеводины Радзивилловой - супруги гетмана ли-
товскаго Януша Радзивилла Маріи, благочестивой дочери господаря Молдаво-Вла-
хійскаго Василія Лупулы. Въ началѣ ХѴІ вѣка Макаровъ принадлежаль вмѣстѣ
со многими другими имѣніями, простиравшимися до Хвастова, фамиліи Васинце
вичовь, которой резиденцією служило это мѣсто и которая по нему стала въ послѣд-
ствіи времени называться Макаревичами 2). Изъ этой фамилія извѣстны: Андрей
Макаревичь, заставившій за 15 рублей Хвастовъ бискупу Пацу; сыны его Николай
и Григорій оспоривавшіе у бискуповъ владѣніе Хвастовомъ; Михаиль Макаревичь,
поручавшій предъ смертію своею въ началѣ ХVII вѣка опеку надъ своими дѣтьми
Кіевскому судьѣ Яну Аксаку и брать его Христофоръ Макаревичъ, здѣлавшій на
здь на Макаровъ, съ цѣлію отнять его у дѣтей Михаила и за это имѣвшій про-
цесссь в судах. Большое имѣніе Макаревичей раздѣлили между собою потомки
этой фамиліи по женской линій: князья Збаражскіе, Любомірскіе и Харлинскіе. Въ
половинѣ ХѴІ вѣка отъ одного изъ нихъ Макаровъ куплень со многими приле
жащими селами воеводиною Радзивилловою; но вскорѣ князья любомірскіе выкупили
Макаровъ и владѣли имъ до половины прошедшаго столѣтія. По церковнымъ актамъ
особенно извѣстень изъ нихъ Антоній Любомірскій, давшій въ 1749 году во многія
церкви эрекція. Со второй половины прошлаго вѣка Макаровскимъ имѣніемъ владѣеть
декан Каэтань Росцишевскій личность свѣтско-духовная, намъ неизвѣстная, а къ
концу столѣтія Милевскій женатый на родственницѣ декана. Съ дочерью Милевскаго
Туліанною жевать быль Ксаверій Павшасынъ Михаила и отець выпѣшняго Мака-
ровскаго владѣльца Николая Ксаверіевича, вступившаго въ завѣдываніе имѣніемъ,
по завѣщанію своей матери (Г. Павша латинскаго исповѣданія, жена православ
ная). Вт. Макаровѣ находится древній замокъ окруженный валами и рвами и съ
признаками каменныхъ внутри построекъ. Каменные погреба служившими по види
мому для збереженія напитковъ, разобраны только въ послѣдніе годы и кирпичь
годный употребленъ при постройкѣ церкви. Построеніе замка относять къ періоду
владѣнія мѣстечкомъ Макаревичами. Въ послѣдніе годы польскаго владычества
9 См. Четья Минен, 4-го декабря, прибавленіе къ житію сватыя великомученицы Варвары.
5) Опись Васильковскіего повѣту Руликовскаго.
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 93. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 85: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 86

НБУВ: PDF 95. Номер у книзі: 86.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

86
Кіевскій увад.
в Макарьевскомъ замкѣ находился небольшой польскій гарнизонъ съ артиллерією.
Нѣсколько высокихъ могиль вокругъ мѣстечка должно отнести къ болѣе отдаленной
древности.
Церковь Ильинская, деревянная, 5-го класса; земли имѣетъ 36 десятинъ; по-
строена во второй половинѣ прошлаго вѣка, но неизвѣстно, въ какомъ именно году.
О предшествовавшей церкви такую читаемъ замѣтку въ визитѣ Хвастовскаго дека-
ната за 1746 годъ: «В тей вси (а не мѣстѣ) церкіев под титулем св. Еліоша,
ав его выставіона, юж до руины наклоніона, з тремя верхами и опасаньем.
Дзвоница стара; на ней дзвонов чтеры». Съ 1854 года для православныхъ ни-
телей мѣстечка заложена новая каменная церковь на полѣ, но постройка ея идеть
очень медленно по недостаточности для того средствъ у убогихъ ея прихожань,
не смотря на всѣ усилія православной супруги владѣльца имѣнія. Въ мѣстечк
1836 году построенъ помѣщикомъ Ксаверіемъ Павшею латинскій каменный костель,
здѣланный въ послѣдствіи приходскимъ. Онъ поставлень на самомъ возвышенномъ
мѣстѣ такъ, что виден на пространствѣ 20 версть. На содержаніе свое ксенд
получаеть отъ казны 230 руб. Строитель костела подарил было также на содер
жаніе костела деревню Лозовокъ, но за поступленіемъ ее въ казну, отведены костелу
земли и отпускается изъ владѣльческой экономія хлѣбъ въ зернѣ.
Еврейскій молитвенный домъ съ училищемъ въ теченіе текущаго столѣтія нѣ-
сколько раз были построены также при пособіяхъ отъ владѣльца и истребляемы
пожарами, часто опустошающими мѣстечко. Еврейскій раввинъ, кромѣ другихъ
средства содержанія, получаеть изъ водочныхъ доходовъ владѣльца по 150 руб. сер.
Православный Макаровскій приходъ, кромѣ самаго мѣстечка состоитъ изъ слѣ
дующихъ деревень:
Фасовка въ 11/г верстѣ отъ мѣстечка, при впаденіи въ рѣку Здвижъ съ пра-
вой стороны ручья Фасовы. Жителей обоего пола 131. Деревня окружена сосновымъ
бором и земли имѣетъ песчаных.
Гавронщина по обѣимъ сторонамъ рѣки Здвижа, ниже м. Макарова въ 3-хъ
верстахъ. Жителей обоего пола 504; земли 2020 десятинь. До 1816 года Гаврон-
щина причислялась къ Макаровскому имѣнію. Въ этомъ году старшая дочь быв
шаго Кіевскаго губернскаго предводителя дворянства (маршала) Казиміра Росци-
шевскаго Людвика, вышла замужъ подъ вліяніемъ замѣчательныхъ обстоятельств
за князя Трубецкаго и получила въ приданное Гавронщину. Достопримѣчательности
деревни составляють: домъ помѣщицы, запасный хлѣбный магазинъ, мѣдный заводъ
(уже упраздненный) и три водяныхъ мельницы, изъ коихъ одна групчатка.
ЗАБУЯНЬЕ село въ 20-ти верстахъ отъ м. Макарова къ сѣверо-западу среди
обширныхъ лѣсовъ, при болотѣ именуемомъ Буянъ. Болото это собирающее води
из окружающихъ его лѣсовъ, посредствомъ ручья Гульны за селомъ Нежиловичами
начинающагося, при селѣ Забулные имѣеть ширины одну версту; длина же его
простирается до 10-ти версть. Воды его стекають въ ручей Кодру. Село лежить
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 94. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 86: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 87

НБУВ: PDF 96. Номер у книзі: 87.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

КІЕВСКІЙ Уъздъ.
87
на сѣверной сторонѣ болота, слѣдовательно населено переселенцами, пришедшими
с южной или Радомысльской стороны. Жителей обоего пола: православныхъ 304,
римских католиковъ 63 (вмѣстѣ съ Кодрою и Будою), евреев 8.
Церковь Покровская, деревяная, 7-го класса; земли имѣетъ указную пропор
цію; построена 1772 года, бывшимъ помѣщикомъ Каэтаномъ Росцишевскимъ. Но
и до не существовала давнѣйшая церковь, такъ какъ извѣстныя священники с
первой половины прошлаго вѣка Павель Гучинскій и Стефань Монзолевскій. При-
ходь Забуянскій составляють слѣдующія деревни:
Кодра при ручьѣ того же имени въ Тетеревь впадающемъ. Жителей обоего
пола 183. Кодра лежитъ въ 8-ми верстахъ отъ Забуянья на границѣ Радомысль-
скаго ада. Здѣсь прежде добивалась желѣзная руда, а теперь находится стебля
ный заводъ.
Буда Макаровская въ 5-ти верстахъ на сѣверъ отъ сел. Забуянья. Жителей
обоего пола 35. Будою, по мѣстному обычаю называется такое заведеніе въ лѣсу,
въ которомъ выдѣлываются уголь, смола, деготь и поташъ. Мѣстностей съ на-
званіемъ Будь и Будищь есть много въ Кіевской губерніи. Нѣкоторые изъ нихъ,
по истребленіи окружающихъ лѣсовъ, здѣлались замледѣльческими деревнями, въ
других и до селѣ продолжается промышленная выдѣлка лѣсныхъ продуктовъ. Въ
Макаровской Будѣ выдѣлывается нынѣ смола и деготь.
Майдановка въ 10-ти верстахъ отъ с. Забуянья, также среди лесовъ, при
ручь Пяскова. Жителей обоего пола 250, изъ нихъ 80 латинскаго исповѣданія;
да в особой деревнѣ Людвиговкѣ, въ 2-хъ верстахъ отстоящей 60; земли 1294
десятины. Деревня получила названіе отъ находившагося прежде на мѣстѣ май-
дана или смолянаго завода. Въ настоящее время, кромѣ майдана устроены близ
деревни и в самой деревнѣ винокурня, поташная буда, мельница и домъ владѣльца
Виктора Валентьевича Росцишевскаго (латин. испов.). Прежде Майдановка при-
надлежала к Макаровскому имѣнію.
НАЛИВАЙКОВКА село въ 5-ти верстахъ на западъ отъ м. Макарова, при
вершинахъ ручья Почепика. Жителей обоего пола 766; земли 4872 десятины. Ро-
дина древней малороссійской дворянской фамилін Наливайковъ, изъ которой извѣстны:
гетмань Наливайко, замученный поляками за православіе патріотизмъ старшій
его брать соборный протопопъ въ Острогскомъ замкѣ князей Острожскихъ, велѣв-
шій похоронить его по смерти въ полѣ, чтобы кости его не зблизились съ папскими
еретиками, которыхъ господство въ Острогѣ онъ предвидѣть. Что с. Наливайковка
населено въ давнее время, это можно заключать и изъ того, что лѣса вокругъ уже
давно не существуютъ и что на поляхъ находится нѣсколько древнихъ могиль и
жѣсколько урочищъ съ непонятными нынѣ названіями: Кидница, Надухи, Демя
новске. Наливайковка принадлежала издавна къ Макаровскому имѣнію. Въ 1830
году Ксаверій Павша продалъ это село Сорочинскому, а этотъ въ 1945 полков-
нику Николаю Чесноку, перепродавшему въ 1861 году В. В. Синельникову. Еще
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 95. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 87: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 88

НБУВ: PDF 97. Номер у книзі: 88.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

88
КІЕВСКІЙ увад.
в 1842 году в селенія построенъ хорошій винокуренный заводъ, снабженный
съ 1853 года паровымъ механизмомъ. Дровами винокурня снабжается изъ сосѣднихъ
казенныхъ лѣсовъ. Пропорція производства вина опредѣляется 150 пудами ежеднев
наго затёра.
Церковь Николаевская, деревяная, 6-го класса; земли имѣеть 43 десятины,
построена въ 1845 году помѣщицею Сорочинскою. До построенія ея существовала
давнѣйшая церковь, описанная въ визитѣ Хвастовскаго деканата за 1746 годъ,
недавно возобновленною.
ЛИПОВКА село въ 6-ти верстахъ отъ м. Макарова, при болотистомъ ручь
Поченинѣ, образующемъ небольшой прудикъ съ водяною при немъ мельничкою. На
этомъ мѣстѣ въ прежнее время расло множество липъ, давшихъ и названіе селе-
нію. Теперь существують только остатки липовыхъ рощь, состоящіе изъ нѣсколь-
ких деревьев при церкви и въ владѣльческомъ саду. Любовь жителей къ пчело-
водству также намекает на давнее обиліе этого рода деревь любимыхъ пчелами.
Жителей обоего пола: православныхъ 688 и 28 римскихъ; земли 3436 десятинь.
В окрестностяхъ Липовки находятся особаго рода небольшія могилы. Они стоять
группами по 20 и болѣе вмѣетѣ. Составныя ихъ части уголь, песок и зола. Такіе
группы могиловъ тянутся, въ равномъ одна отъ другой разстояніи, около 3-хъ
версть, дугою съ юга на сѣверозападь и находятся возлѣ Маковищъ и Копылова,
на возвышеніи возлѣ Гавронщины. Тѣ, которые находятся среди рабочихъ полей
болѣе и болѣе зглаживаются и уничтожаются. Послѣ смерти декана Каэтана Росци-
шевскаго около 1780 года, Липовка досталась по наслѣдству брату его Казиміру,
отцу Валентія. А по смерти сего въ 1850 году Эваресту Валентьевичу. Казимірь
Росцишевскій извѣстенъ тѣмъ, что былъ при ИМПЕРАТОРЬ АЛЕКСАНДРВ 1-мъ,
Кіевскимъ губернскимъ предводителемъ дворянства и умѣлъ заслужить его особую
расположенность.
Церковь Покровская, дереванная, 5-го класса; земли имѣетъ 40 десятинь;
построена во второй половинѣ прошлаго вѣка, стараніемъ и издержками бывшаго
владѣльца села Липовки, Игнатія Трипольскаго, который и погребень съ своею
женою въ самой церкви. Предшествовавшая церковь описана въ визитѣ Хвастов-
скаго деканата за 1746 годъ, въ сихъ словахъ: «В тей оси церкієв под титулем
протекцій найев, панны выставіона з тремя верхами. Крыж на ней еден, дра-
ніо побита; дзвоницы нема, дзвонек еден на слупах. В церкви deisusu нема,
тылько три образов намѣстных.» При ней во время визиты былъ священникомъ
Іосифь Лукашевичь, рукоположенный въ 1732 году по презентѣ владѣльца Антонія
Щевинскаго. Земли, принадлежавшія церкви съ незапамятныхъ времень (ante secula),
въ томъ 1746 году самовольно были отобраны у духовенства владза дворска. По-
чему визитаторъ, по силѣ данной ему власти, запретилъ совершать въ церкви бого-
служеніе и исполнять прихожанамъ христіанскія требы до тѣхъ поръ, пока владѣ
лець не возвратить захваченныхъ имъ церковныхъ земель. Въ слѣдствіе этой мѣры,
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 96. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 88: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 89

НБУВ: PDF 98. Номер у книзі: 89.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

Кіевскій уЪЗДЪ
уъздъ
89
часто в подобныхъ случаяхъ употреблявшейся со стороны бывшаго унитскаго
духовнаго начальства, захваченныя земли были возвращены церковному причту.
Къ Липовскому приходу причислены слѣдующія деревни:
Лозовока въ 2-хъ верстахъ отъ Липовки, при впаденіи въ рѣку Здвижъ ручья
Почевина. Жителей обоего пола 98 въ 8 хатахъ. При построеніи латинскаго ко-
стела в м. Макаровѣ деревня эта была предназначена на содержаніе ксендзовъ, а
В 1843 году причислена къ государственнымъ имуществамъ вмѣстѣ съ прочими
церковными населенными имѣніями.
Королевка в 5-та верстахъ отъ Липовки при вершинѣ ручья Вабли. Жителей
обоего пола 480, изъ нихъ 12 латинствующихъ; земли 2988 десятинъ. Въ прош
дом деревня эта принадлежала къ имѣніямъ Овручскаго базиланскаго мона
стыря, а нынѣ Любоміру Ксаверіевичу Маршицкому (латин, испов., см. Спичинцы),
по смерти отца его, бывшаго почетнаго попечителя Кіевской гимназіи въ 1853
году. В. 1840 году близь деревни отысканъ въ болотѣ древній колоколь, свидѣ
тельствующій о существованія въ Королевкѣ нѣкогда церкви. Въ 1857 году жи-
тели построили новую деревянную церковь во имя святителя Христова Николая;
но как она не снабжена ни землею, ни причтомъ: то считается приписною. Но
богослуженіе совершается чрезъ двѣ недѣли въ третью.
Езерщина или Озерщина при потокѣ Ваблѣ въ 4-хъ верстахъ ниже Коро-
левки. Жителей обоего пола 243, земли 3531 десятина. Принадлежить Симфоріану
сыну Ростислава Валентьевича Ростишевскаго, а нынѣ его сестрѣ по мужу Влод-
ковской (латин, испов.). Какъ Езерщина, такъ Королевка лежать среди лісовь,
на низменныхъ мѣетахъ, покрытыхъ прежде озерами.
АНДРІЕВКА село на лѣвой сторонѣ рѣки Здвижа, въ 5-ти верстахъ отъ села
Липовки. Жителей обоего пола 567; земли 2415 десятинъ. Въ 1783 году считалось
обоего пола жителей 571. По народному преданію на мѣстѣ занимаемомъ селомъ
стоять в давнопрошедшее время городъ, именовавшійся Андреевымъ, имѣвшій
много церквей и монастырь въ томъ мѣстѣ, которое обведено валомъ и рвомъ и
соединявшійся мостомъ съ противуположнымъ берегомъ рѣки. Подъ городомъ про-
исходили сраженія, слѣдами коихъ остались 6 древнихъ могиль на поляхъ и валы,
есть мнѣніе, что на мѣстѣ Андріевки существоваль упоминаемый въ лѣтописи г.
Вздвиженскъ. Въ Андріевкѣ еще въ ХVІ столѣтіи существовалъ монастырь, зави-
сѣвшій отъ Кіевскаго Кириловскаго, который за принятіе уніи разорень во время
возстанія, а въ послѣдствія для большей безопасности перенесень на правый лѣси
стый берег Здвижа, въ урочище Красногорку. Этому монастырю принадлежало перво-
начально и село. Въ началѣ прошедшаго вѣка, когда польскимъ правительствомъ
возстановляемъ былъ порядокъ по крайнему его понятію, Андрієвка причислена
Макаровскому пмѣнію, и по смерти катедральнаго декана Кіевскаго Каэтана Росци-
шевскаго, поступила къ родственнику его Соколовскому, продавшему въ 1830 году
это село Іосифу Сорочинскому. По смерти же его и вдовы его Юзефы Сорочин
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 97. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 89: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 90

НБУВ: PDF 99. Номер у книзі: 90.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

90
КІЕВСКІЙ увадъ.
ской, съ 1858 года Андрієвка принадлежить, по завѣщанію послѣдней, родствен-
ницѣ ея Еленѣ Николаевнѣ Пашковской. Въ селенія находится хорошій владѣль-
ческій домъ съ обширнымъ фруктовымъ садомъ и всѣ хозяйственныя заведенія
превосходно устроенныя покойнымъ помѣщикомъ Іосифомъ Сорочинскимъ. Из
урочищь примѣчательны: Маковичи, гдѣ по преданію былъ чернечій майдан
желѣзный завод и Низовое, гдѣ остались признаки давнаго моста, также развалины
давнихъ монастырскихъ погребовъ близъ приходской церкви.
Церковь приходская Вознесенская, деревяная, 6-го класса; земли имѣеть 40
десятинь; построена въ 1801 году бывшимъ посессоромъ Александромъ Пясецким.
Предшествовавшая церковь была построена еще базилянами. Въ 1762 году бывшій
помѣщик Антоній Любомірскій, избирая къ этой церкви въ священники Михаила
Самборскаго, снабдилъ ее земельными угодіями 1). При церкви находится древній
каменный кресть, вѣроятно надгробный, съ славянскою надписью, подъ титлами
которой по давности нельзя прочитать. Другой подобный кресть, но без всякой
надписи находится въ саду священническомъ, въ саженяхъ 50 отъ церкви, въ замко
вищѣ, гдѣ по преданію стоялъ монастырь. Андріевскій приходъ составляютъ слѣ-
дующія деревни:
Новая Гребля на лѣвой сторонѣ рѣки Здвижа, въ 3-хъ верстахъ ниже Ан-
дріевки. Жителей обоего пола 421; земли 1789 десятинъ. Деревня эта Соколов-
ским продана въ 1830 году Ѳаддею Пашковскому, по смерти коего въ 1848 году
она принадлежить его наслѣдникамъ. Въ XVII вѣкѣ принадлежала Кіево-Михай-
довскому монастырю.
Красногорка отдѣляется отъ Андрієвки рѣкою Здвижомъ. Жителей обоего пола
110. Принадлежить Яцковскому (см. Копыловъ) по покупкѣ въ 1835 году отъ
Сигизмунда Шимановскаго. Красногорка въ ХVІІ вѣкѣ принадлежала Кіево-Кири-
ловскому монастырю, коего монахи основали здѣсь особый скить. Гетмань Іоаннъ
1) «Яко, мимо инне стараніа дочесне, найпервша мысль и прагненье ко помно-
женью хвалы пана Бога обращать звыклем, так в добрах моих полисских, в вое
водствѣ Кіевском, ключу Макаровском, вси Андрієвцѣ, по отдаленію ся WW. XX.
Базиліанов, од кильку ліат мѣсто те без пастера и без хвалы Бозскіей заста-
іонце, дотонд ваковало. Абы пре то хвала пана Бога одновіона и помножена
зостала, душ змарлых ратунек и жіонцым парохіаном пожитек, помоц и вый
годе учинить, до церкви в тей же вси Андріювце бендонцев на пароха забѣра-
Тонцего сѣ до стану духовнего, учтивего Михаила Самборскіего, кторый презен-
тованый тераз оде мнѣ, и напотом настемпцы абы мѣли призвоить для себе
sustentatią, нынѣшим инструментем моим залецам пану коммисарови добр моих,
ажебы, запатриоши ся на фундуше в грунтах церквям од давнѣйших час по
инных віоскох постановіоне, до тей же церкви Андріювскіей з грунтов тамечних
выдзял грунтов учинил, означил и на вѣчна паміонтке описал, цо оде мне аппро-
бація мѣть бендзѣ. Инне затым провента и акциденса призвоите, од парохіанов
ведлуг устав духовных належонце, абы успокояне были мѣть хце и на то тен
инструмент власна моја ренка, при звыклей печенти, подписуіę в палацу моим
Добромильским дня 6 Серпня 1762 рок. А. Любомірскій, воевода Любельскій».
Изъ актовъ Радомысльской консисторій за 1762 годъ..
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 98. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 90: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 91

НБУВ: PDF 100. Номер у книзі: 91.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

Кіевскій увад.
91
Скоропадскій построилъ въ скитѣ церковь, далъ земли и ктиторей. Но когда послѣ
1686 года эта сторона отдана была Польшѣ: то скить отданъ базиланамъ вмѣстѣ
сь деревнею. Красногорскій базилянскій монастырь извѣстенъ тѣмъ, что въ оный
были отправляемы на эпитемію уніатскими духовными начальствами духовных лица,
обвиняемыя въ нарушенін благочинія. Монастырь въ половинѣ прошлаго вѣка за-
висѣлъ отъ Бѣлиловскаго 1) и закрыть около 1760 года. Впрочемъ въ спискѣ
упраздняемыхъ монастырей 1786 года значится и Красногорскій монастырь, хотя
онъ въ то время еще находился въ предѣлахъ Польши. См. опис. Кіево-Соф. соб.
митрополита Евгенія, стран. 269. Въ послѣднее время существованія въ монастыр
были двѣ деревяных церкви на томъ мѣстѣ, гдѣ теперь домъ помѣщика и его службы.
По упраздненіи монастыря церкви эти проданы Васильковскаго убада въ м. Хвастовь
и Королевку. Но примѣтно, по остающимся развалинамъ, что въ монастырѣ въ дав-
вѣйшее время находились и кирпичных зданія. Монастырскій садъ съ столѣтними
липами и старыми фруктовыми деревьями и колодезь въ глубокомъ оврагѣ приле
гающемъ къ саду, выкопанный монахами, причисляются нынѣ къ усадьбѣ владѣльца.
Монастырю принадлежала воданая мельница на рѣкѣ Здвижѣ, въ урочищѣ Братскій
рога. Въ 3-хъ верстахъ отъ Красногорки, въ лѣсу лежить хуторъ Пужа, принад
лежащій к тому же имѣнію. Лѣгъ за 50-гъ въ этомъ мѣстѣ поселился, построивь
хату, крестьянинъ Якименко, въ недавнее же время помѣщикомъ Яцковскимъ устроень
въ этомъ мѣстѣ винокуренный заводъ и при немъ необходимыя службы. В зимнее
время, когда винокурня бываеть въ дѣйствін, въ хуторѣ живеть до 50 человѣкъ
Лѣтомъ число жителей уменьшается на половину.
Плахтянка въ 4-хъ верстахъ отъ Красногорки. Жителей обоего пола 145.
Деревню эту помѣщица Сулимова купила въ 1830 году отъ Госифа Шимановскаго.
Въ послѣдствіи времени, по обилію здѣсь лѣса, устроены винокурня, пивоварня,
кирпичный и горшечный заводы, двѣ водяныя мельницы, и предполагается къ по-
стройкѣ суконный заводъ. Впрочемъ собранные здѣсь помѣщичьи крестьяне крайне
бѣдны и получаютъ единственное пропитаніе отъ горшечнаго производства, коимъ
занимаются въ свободные отъ барщины дни. Плахтянка принадлежитъ къ Моты-
жинскому имѣнію.
БОРОДЯНКА мѣстечко на лѣвой сторонѣ рѣки Здвижа, въ 50-ти верстахъ отъ
Кіева и въ 8-ми ниже деревни Новой Гребли. Жителей обоего пола: православныхъ
1400, римскихъ католиковъ 9, евреев 284. Въ 1783 году считалось 1290 однихъ
русскихъ. Резиденція помѣщика Ламберта Осиповича Понатовскаго и завѣдываю-
щей его имѣніями конторы. Къ Бородянскому имѣнію въ настоящее время при-
числяются села: Дружня, Загальцы и деревни: Качалы, Песковка, Галенка и Новая
Буда съ 29,669 десятинами земли. Владѣльцу кромѣ этаго имѣнія, принадлежить
1) Въ актах Радомысльской Консисторіи за 1755 годъ стран. 91 записана жалоба Геронима Остров.
скаго Ordinis S. Basilii magni Суперіора монастырей Красногорскаго и Бѣлиловскаго, на жителей Макаров
скихъ, Наливайковскихъ, Копыловскихъ и Забуянскихъ, обидѣвшихъ побоями и ругательствами базиляц
ских монахов Красногорскаго монастыря.
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 99. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 91: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 92

НБУВ: PDF 101. Номер у книзі: 92.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

92
КИЕВСКИЙ уѣздѣ.
село Сальковъ въ Переяславскомъ уѣздѣ и третья часть доходовъ Шендеровскаго
теннаго измѣнія. Въ Бородянкѣ находится кромѣ двухъ водяныхъ мельницъ холще
вой и кожевенный заводъ, а во всемъ Бородянскомъ имѣнія нынѣшнимъ владѣль-
цень заведено четырехпольное раціональное хозяйство, со многими усовершен-
ствованіями въ видахъ произрастеній и способахъ ихъ обработыванія. Бородянкою
владѣль гетманъ Выговскій. Но въ 1660 году 31-го декабря, царь Алексей
"Михайловичъ пожаловать это мѣстечко совокупно съ селами: Загальцы, Новая
Гребля, Мосаны Красноселье за Припетью Кієво-Михайловскому монастырю. Но
как Польское правительство не признавало пожалованій, здѣланныхъ Русскими
Государями: то эти имѣнія отняты у монастыра не безь кровопролитія, по обыкнове
нію того времени. Въ письмѣ Палія къ гетману Мазепѣ, приведенному у Велички 1),
говорится, что въ 1693 году на второй день праздника Рождества Христова, По-
ки истребили въ мѣстечкѣ Бородянкѣ множество народа, трупами заслали землю.
Съ половины прошлаго вѣка Бородянка съ окрестными селеніями до самаго Горно-
стайполя принадлежала Евстафію Потоцкому-Чеснику коронному, а потом Вин-
центію Потоцкому коронному подкоморію. Къ концу столѣтія Бородянское имѣніе
послѣ короткаго состоянія въ рукахъ извѣстнаго Моршковскаго, досталось Савиц
кой, оть которой въ 1820 году куплено отцемъ настоящаго владѣльца.
Церковь Михайловская, деревянная, 5-го класса; земли имѣеть 49 десятинъ;
построена въ 1797 году. Предшествовавшая церковь описана въ визитѣ Дымер-
скато декапата за 1783 годъ, съ объясненіемъ, что она починена въ 1728 году п
что въ мѣстечкѣ церковь существовала отъ вѣковъ.
Латинская каплица деревянная, построена нынѣшнимъ владѣльцомъ имѣнія. Въ
ней по временам, совершають богослуженіе пріѣзжающіе изъ Макарова ксендзы
ДРУЖНЯ село въ 5-ти верстахъ отъ Бороданки, при незначительномъ, безъ
именномъ ручьѣ, впадающемъ за 2 версты съ лѣвой стороны въ рѣку Зд
Жителей обоего пола 708. Въ 1783 году считалось 946 душъ во всемъ приходѣ.
Къ западу от села находится большое болото, именуемое Бондаревымъ. Лѣгъ за
80 оно было еще озеромъ. Недалеко отъ него болота, поросшія мелкимъ лѣсом
большой и малый Перезвинъ. По этимъ болотамъ и по долинѣ ручья накошивается
владѣльцемъ сѣна до 500 кубическихъ саженей. Въ селеній находится винокурня
съ паровымъ производствомъ, низовария, нѣсколько водяныхъ мельницъ искусно
построенныхъ нѣмецкими мастерами, содержится владѣльцемъ до 20,000 шпанскихъ
овець, значительное число лошадей и отличнаго рогатого скота и буйваловъ. Съ
1850 года заведенъ также сахарный песочный заводъ
Въ числѣ огородившихся мѣсть или городовъ древней Руси упоминается в
лѣтописяхъ Дрюжесть или Дружскъ. По мнѣнію нѣкоторыхъ къ этому древнему
городу можно пріурочить нынѣшнее село Дружню, чрезъ которую по всей вероят
3) Томь 111, стран. 132.
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 100. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 92: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 93

НБУВ: PDF 102. Номер у книзі: 93.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

Кіевскій уѣздъ.
95
ности пролегала дорога изъ Кіева въ Древлянскую столицу 1). Жители однако счи
тають село свое недавно основаннымъ захожими изъ разныхъ странъ людьми, по-
селившимися близь кузнеца Семена, коего потомки и нынѣ есть въ селѣ. Дружине
оспаривають у Грузчань (жителей г. Грузькой) честь имѣть односельцомъ нает
наго атамана Бондаренка. Они утверждають, что нетолько Бондаренко, но и
Яценко-его сподвижникъ, родились въ Дружнѣ.
Церковь Параскевская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 38 десятинъ;
построена 1775 года. Предшествовавшая церковь, какъ значится в вит Дымер-
скаго деканата за 1783 годъ, была построена въ 1720 году.
Къ Дружнянскому приходу причислена деревня Гола, въ 5-ти перстахъ от-
стоящая, а отъ Езерщины только въ 1-й. Жителей въ ней обоего пола 210; земли
1289 десятинь. Окружена лѣсами съ песчаною почвою. Принадлежала недавно
Брониславу Росцишевскому, продавшему нынѣ это село Людвику Тышецкому (лат.
испов.). Близь деревни находится могила, называемая Голою, потому что въ ней,
по преданію похоронень голый человѣкъ, казненный смертію за воровство пчель.
ЗАГАЛЬЦЫ село получило названіе отъ того, что лежить за озером Галло.
Озеро это мало по-малу превратившееся въ болото, нынѣ высушено проведеніемъ
продольныхъ и поперечныхъ каналовъ. Длина его 5, а ширина 2 версты. Остаю-
щіеся еще не высушенными особыя болота, называются Мокрымъ и Пилево. Неда-
леко от села въ лѣсу находится городовъ или замокъ со множествомъ разбросан-
наго камня, кирпича и печныхъ изразцовъ. Въ немъ по преданію зарыты пушки
и другія воинскія орудія. Тамъ же въ лѣсу тянется два древнихъ вала къ рѣкѣ
Тетереву. По словамъ жителей валы эти служили въ древности границею между
3) Древняя дорога изъ Кіева въ Искорость и Овручь шла на Бѣличи, пересѣкала Ирпень въ нынѣшней
Романовкѣ, потомъ на Рубежовку, Козинцы, Бабку, Новую Греблю, близь Дружни и Загалець къ Макале-
вичам на Тетеревѣ. Неизслѣдовано, какъ въ древности именовались эти мѣстности, но нельзя сомневаться,
что здѣсь именно проходила дорога въ Древлянскія страны. Въ глухихъ лѣсахъ безчисленное множество
объѣздовъ, проложенныхъ для избѣжанія несчаныхъ в болотистыхъ мѣстъ, по мѣстам широкія и продол
говатия полянки, признаки по мѣстамъ давнихъ жилищъ, глубокіе ратвины колесами произведенные, а при
пересѣченіи рѣкъ и ручьевъ древнія плотины или гребли, могилы близь этой линій, все это утверждаеть
сь давности этого пути. Нынѣшнее состояніе этой дороги нисколько неизмѣнилось отъ того, въ какомъ она
била при великихъ князьяхъ Кіевскихъ. По нашему мнѣнію древнія веси и огороженный мѣста даже не
могли находиться гдѣ либо индѣ, нежели нынѣшнія селенія и мѣстечки, за немногими исключеніями; потому
что эта сторона древняго Кіевскаго княженія, а нынѣшней губернів, всегда была афенста, песчана, боло
тиста и мало плодородна. Поэтому небольшія пространства земли среди лѣсовъ найденные тогда удобными
къ поселенію остаются и нынѣ обработываемыми. Они только могли быть распространены большимъ истреб
леніем лісова. Отъ чего же въ окрестностяхъ Кіева мы не отыскиваемъ большей части сель и городова
поименованныхъ у древнихъ лѣтописцовъ 2. Мы приписываем это преднамѣренному стремленію бывших
властелиновъ въ нашемъ краѣ уничтожить все, что могло напоминать Русскому народу о его прежнем
политическомъ величів. Для этаго Поляки напали на его рѣчь, исковерканную полонизмами, на его письмо,
которое старались обратить въ латинское, даже на самыя историческія названія его весей, которые, сначала
разоривши, переименовали потомъ по своимъ дворанскимъ фамиліямъ, съ желаніемъ убѣдить потомство, что
край своимъ благосостояніемъ обязанъ этимъ фамиліямъ.....
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 101. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 93: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 94

НБУВ: PDF 103. Номер у книзі: 94.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

94
Кіевскій УБздъ.
княжествами. Сел. Загальцы лежить в 4-хъ верстахъ отъ села Дружникъ сѣверу.
Жителей обоего пола 707 въ 88 дворахъ. Въ 1783 году было въ 95 дворахъ 730
жителей (во всемъ приходѣ).
Церковь Николаевская, деревянная, 5-го класса; земли имѣеть 36 десятинъ;
построена в 1763 году на мѣсто прежней небольшой и совершенно обветшавшей.
Въ визит Дымерскаго деканата за 1783 годъ записалъ слѣдующій актъ, опредѣ
лявшій нѣкоторыя права приходскаго священника: Евстахій з Потока на Рад-
зимѣ, Сидрѣ, Щучинѣ, Горностайполю, Кршиедзу, Куровѣ, Дроздовицах, высо
ком Мазовецком, Сартовичах, Бѣлораю, Потоцкій, Чесник коронный; Тлумац-
кій, Уржендовскій, Дубинскій, Корытницкій, Хрептысовскій et cetera Староста,
кавалерь ордена орла бялего, войск Е. К. М. и речипосполитой генерал-лейте
нант. Ясне вельможному ксендзу Флоріановы Гребницкієму et ceter. При всеяд-
ченью услуг моих до віадомости падаіę, иж вакуę ад praesens церкієв в добрах
моих, вси Загальцах, до ключа Бородянскіего належонцей, в воєводствѣ Кіовскіем
лежонцего под титулем св. Миколая фундована, post fata B. Ойца Янцевича
завакована; до кторей церкви майонц рекомендованого з побожности и добрых
обычаев, тудзѣж з вшелькей умѣентности залицонею, учциве уродзонего Петра
Мазюкевича, презентовать умыслилем. Якож нынѣйшим листем презентує ех
jure patronatus et collationis meк, упрашаіцы, абы тен, а не инный до речоней
церкви был ординованый и за формальчего пароха институваный. Я зась пры-
рекам, иж онего при вшельких вольностях станови тему духовнему призвоитых
консервовать бенде, увальняізм при тым об ошельких повинности громадских,
яко то: чиншов, роковщизн, десіęтин, стацій жолнерских et omnis generis no-
датков, в краю тым практыкованых и звычайных. Нацо для лѣпшей віары и
вали ренка власна при печети подписуіę. Дзіалося в замку Буджановским 26
марца, року 1756. Евстахій Потоцкій». Загалецкій приходъ состоитъ изъ слѣ
дующихъ деревень:
Галенка по сѣверную сторону высохшаго озера Галло, въ 2-хъ верстахъ отъ
Загалець. Жителей обоего пола 250. Деревня эта древнѣе села Загалець.
Качалы въ 1 верстѣ отъ Галенки. Жителей обоего пола 333. Въ 2-хъ вер-
стахъ къ сѣверу отъ Качалы среди дремучаго лѣса при рѣчкѣ Мирчѣ, лежить
Качальская или Старая Буда, въ которой живеть до 80 будниковъ, большею частію
Радомысльскихъ мѣщанъ, занимающихся гонкою смолы и выдѣлкою уголья.
Новая Буда на западъ отъ Загалецъ въ 2-хъ верстахъ. Жителей обоего пола
116. Называется также Ягодница. Здѣсь былъ поташный заводъ, основанный по-
мѣщикомъ Савицкимъ въ началѣ текущаго вѣка.
Песковка въ 14-ти верстахъ отъ Загалецъ, при ручьѣ того же имени, за 3
версты впадающемъ въ рѣку Тетеревъ. Жителей обоего пола 320 православныхъ и
30 римскихъ католиковъ. Здѣсь устроена крупчатая мельница, суконная, кожевен
ная и холщевая фабрика, а также чугунный и мѣдный заводы. Въ особомъ звѣ
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 102. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 94: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 95

НБУВ: PDF 104. Номер у книзі: 95.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

Кіевскій уЪЗДЪ.
95
ринцѣ содержатся олени, лоси и другіе звѣри. Есть заводъ коровъ швейцарской
породы, по обширности и хорошему качеству луговъ.
ШИБЕНО село на лѣвой сторонѣ рѣки Здвижа, въ 12-ти верстахъ ниже м.
Бородянки. Село расположено на полуостровѣ, образуемомъ рѣкою и впадающемъ
в нее ручьемъ Халепою. Земля какъ въ самомъ селеніи, так и на принадле
жащихъ въ нему поляхъ, весьма песчана. Лѣса вокругъ значительно истреблены
и остались большею частію одни кустарники. Сенокосы по лугамъ обильны травою
дурнаго качества. Жителей обоего пола 712. Шибене при польскомъ правительствѣ
принадлежала къ Радомысльскому имѣнію. Уніатскихъ митрополитовъ Кіевскихъ,
к каковому имѣнію также причислялись селенія: Микуличи, Бабинцы, Пилипо-
вичи, Рубежовка, Лубьянка, лежащія по правую сторону Здвижа, описанія коихъ
слѣдують въ слѣдъ за симъ. ЕкАТЕРИНА И подарила Шибине генералу Алексѣю
Искрѣ. Нынѣ владѣютъ селомъ потомки его въ мужескомъ и женскомъ колѣнѣ и
лица, купившія у нихъ части, именно:
а) Иван Голубовскій
6) Дочь Василія Искры, Елисавета Гобятова
в) Наслѣдники Лаврентія Искры
г) Павел и Петръ Шебякины
д) Анна Алексѣева
е) Марія Шульць
*) Ѳеодор Новошицкій, Александра Искра, Анна Крапивкина и
Александра Вексова.
3) Приходская церковь.
ЗЕМЛИ, Р. Д. М. П.
. 348
903 дес. 76.
36.
18.
76.
61.
169
. 885
Когда въ Шибеномъ первоначально построена церковь, никто
900
356
36
-
-
37.
еще во время визиты 1783 года. Шибенскіе прихожане, коихъ считалось тогда 1150
обоего пола въ 126 домахъ, объявили, что церковь ихъ была починена въ 1742
году. Эта давняя церковь во имя Покрова пресвятыя Богородицы сгорѣла в 1840
году. Нынѣшная деревяная постановлена на мѣстѣ прежней въ 1846 году, най-
болѣе стараніемъ помѣщика Ивана Голубовскаго. По штатахъ она причислена
5-му классу. Шибенскій приходъ составляють слѣдующія деревни:
Берестянка иначе называется Маріанполе, въ 5-ти верстахъ отъ Шибенаго
выше по рѣкѣ. Близь деревни переправа чрезъ Здвижъ, довольно неудобная, осо-
бенно в осеннее и весеннее время, хотя другой не существуеть какъ въ Шибе-
номъ, такъ и по близости. Жителей обоего пола 202. Земли 960 десятинъ. До
1856 года Берестанка принадлежала Дмитрію Искрѣ, у коего въ этомъ году купиль
полковник Эразм Стоговъ, въ скорости продавший эту небольшую деревушку двумъ
помѣщикам: Леопольду Гибнеру и Александру Забаровскому.
Небрать въ 1-й верстѣ отъ Берестянки лежинъ на низкой и болотистой по-
лянѣ, со всѣхъ сторонъ окруженной лѣсомъ. Жителей обоего пола 176; земли 1000
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 103. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 95: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 96

НБУВ: PDF 105. Номер у книзі: 96.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

96
КІЕВСКІЙ увадь
десятина. Деревня эта Дмитріемъ Искрою въ 1856 году продана Христофору Яц-
ковскому (см. Копыловъ), а чрезъ три года купилъ ее сортировщикъ Кіевской Ком-
мисаріатской Коммисін коллежскій ассесорь Прокопій Бардовскій.
Оцитель в 6-ти верстахъ отъ Шибенаго. Жителей обоего пола 260. При-
належить Иваньковскому имѣнію князи. Любомірскаго и числится уже в Радо-
мысльскомъ увад. Отъ Финевичъ, гдѣ предположено образовать приходъ, въ 3-хъ в.
Мирча в 12-ти верстахъ отъ Шибенаго, при рѣчкѣ того же имени, окру-
жено боронь. Жителей обоего пола 158. Принадлежить къ Бородянскому имѣнію.
В Мирт и Оцителя находятся стекляные заводы, принадлежащіе владѣльцам
имѣній. Въ приходѣ Шибенскомъ находится 55 римскихъ католиков и 14 евреев.
МИКУЛИЧИ село въ 30-ти верстахъ отъ Кіева на сѣверо-западъ, при вер-
ши ручья Рокача. Жителей обоего пола 767, да въ деревни Мироцкомъ въ 2-хъ
верстахъ отстоящей 417. Въ 1783 году считалось жителей въ обоихъ селеніяхъ 561.
Земли въ имѣніи г. Сакена, къ коему причисляется, кромѣ Микуличь и Мироц-
каго село Пилиповичи и Гута 13,540 десятинъ, большею частію лѣсной. По
мѣстному преданію основателями Микуличь въ давнее время были люди про-
стаго званія: Никонъ Лещукъ и неизвѣстный по имени Глушко, которые по
разореніи ордою стараго села Микуличь, первые поселились въ этомъ мѣстѣ. Уро-
чище, гдѣ до разоренія стояли Микуличи и теперь называется старымъ селищемъ,
там гдѣ при впаденіи въ рѣчку Робачь, называемую также Кіанкою и Мирчою
ручья Орлянки, находится замокъ или мѣсто окопанное глубокимъ рвомъ. Тоже
преданіе утверждаеть, что вокругъ этаго замка было другое селеніе, называвшееся
Межиричкою, которое также разорено ордою. Близь нынѣшняго села находится
нѣсколько древнихъ могиль. Такія же есть и на полахъ Микулицкихъ въ урочищѣ
Козынской Кіанкѣ. Первое упоминаніе о Микуличахъ встрѣчается въ привиллегін
Александра Владиміровича князя Кіевскаго, которою князь этотъ жалуеть Микуличи
ХѴ Михаилу Юрьевичу зе Сквира Половцу вмѣстѣ съ Коленцами на Те-
терев и Глѣбовкою на Ирпинѣ. Въ слѣдующихъ столѣтіяхъ село это съ окрест
выми причислялось къ Радоммельскому или полѣескому митрополичьему имѣнію.
Но когда церковныя и казенныя имѣнія присоединенныхъ отъ Польши областей
были роздаваемы высшимъ чиновникамъ: то Микуличи, съ Мироцкимъ, Пилипови
чами, Бабинцами, Пороскотенемъ и проч., были подарены дѣйствительному тайному
совѣтнику графу Карлу Сакену, служившему въ Лифляндіи или Курландія. По
смерти его имѣніе досталось камерь-геру Ивану Христофоровачу фонъ-деръ-Остень
Сакену, умершему въ 1853 году. Онъ погребень по настоятельному предсмертному
приказанію близъ Микуличской приходской церкви, хотя по исповѣданію быль
лютеранин. Нынѣ Микулицкое имѣніе принадлежить его сыну генераль-майору
графу Карлу Ивановичу фондерт-Остень-Сакену. Въ 1-й день января 1860 года
послѣдоваль Высочайшій увазъ, по коему Микулицкое имѣніе въ случаѣ смерти
владѣльца должно быть передано въ пожизненное владѣніе его супругѣ Августинѣ,
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 104. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 96: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 97

НБУВ: PDF 106. Номер у книзі: 97.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

Кіевскій уъздъ
97
урожденной фонь-Гене. Резиденція главнаго управленія имѣніемъ находится въ
Мироцкомъ, а также дворецъ владѣльца. Въ ХѴІІ столѣгін Мироцкое принад
лежало Кіевскому. Кириловскому монастырю до Андрусовскаго мира. Во кругъ этой
деревня разбросаны 7 могили 2 въ урочищі Горбачь.
Церковь Богородичная, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 42 десятины;
построена в 1782 году. До построенія са на томъ же мѣстѣ находилась древ
вѣйшая деревяная церковь, которая сгорѣла за десять лѣтъ предъ тѣмъ. Изъ
Микулицкихъ священниковъ прошлого столѣтія извѣстны продолжительностію своего
пребыванія въ приходѣ: Леонтій Клаткевичъ до 1749 года, Григорій Рубановичъ
до 1777 и Іоаннъ Татаровскій съ 1777 года 1). Кромѣ сгорѣвшей и вынѣшней
1) Помѣщаемъ здѣсь фундушевыя записи (эрекція) Микулицкой церкви, въ про-
шломъ столѣтін данныя, находя ихъ достойными памяти какъ по изложенію, такъ
и по содержанію. Они помѣщены въ визитѣ Дымерскаго деканата за 1783 годъ:
а) - Въ року 1756, 10 Серина от вельможнего ксендза Іануарія Васютынскієго
3. С. В. В., добр метрополитальных генеральнего коммисара на сѣножуть такія
выпада документ: поневаж з индашціи громады Микуличкой deductum est, же
сяноженць од блота Зимовисскаю до рѣчки Бучки тізінонца сіс, in antecessum
поповщина названа, належала до пароха Микулицкієго, на кторей в тым року
працовитый Павел Цокало-подданный Микулицкий, proprio ausu, важил сіе был
косить, кторему од тей сѣноженци ab actu hodierno, бы вѣицей не важил сів
заходить до кошенія, perpetuum silentium наказує. Те зась выше выражона сіано-
жеть, яко самему Богу надана до церкви Микулицкой выд плена, з влады моей
коммисарскіей, об ясне вельможнего его мости, ксендза Фелиціана Володковича,
Коадьютора М. Ц. Р. пана и добродья повѣроней, не тылько тераэнѣйшему
В. К. Грегорему Рубановичови парохови Микулицкіему, але и настемицом его
до вѣчистало уживанів позволям и аппробуіę... in quorum idem ренка моз
власна подписуеся. Datum в Мироцку, 10 Серпнів, 1756 аппо. X. Janyarij Wa-
siutynski, Z. S. B. W. Dobt Metr Generalne Komissarz».
6) « Потым в року 1770 2 Czerwca J. W. Фелиціан Володкович, арцибискуп
М. Ц. Р. подписем ренки власней, при печети на червоном лаку (сургучѣ),
фундуш до церкви Микулицкіей подтвердил настемпусцым выразем: 1770 an.
2 Чераца в заменю Грегора Рубановича з громаду Микулинка, иж они задосить
не чикій постановѣнію выданему и подписанему в року 17.24, ренка подписаней
эрекціи и наданя Я. В. ксендза Андрея Бенњцкіего, архимандриты Овруцкіего,
в коммисара генерального добр митрополитальных, дѣ, при выраженію (описань)
полей, вольне назначено мливо субботне, то есть субботній вымѣр; tandem за
тен вымѣр в тым же скриптѣ выразил, абы за тен субботній вымѣр плацоно
алот, польск. 50; цо до тых час не выберал. Другій скрынт продиговал (пред-
ставиль) велебнего ксендза Инноцентего Пизовича, архимандриты Милецкаго,
interum коммисара генеральнего, stante vita jllustrissimi Кишка, же постановил,
абы громада Микулицка и Мироцка до карбоны церкѣвной ябатора рубля на
вино и дойниц тры пшеницы на проскуры осыпу рочнаго давала; ораз по дой-
ници унинской; леч non extat memoria тей мѣры унинской яка была, здыж весь
в не мистечко. На это домоганье сів и жали К. пароха Микулицкіею громада
Микулицка в одновѣдях своих выразила: вшистко то бысь мы тему чинили, гды
бы Микулицка парахія была in toto як з давных часов, и приселки до тей па-
рохім належали: Рубежовка, Козинцы, Пилиповичи, Бабинцы. А же там тераз
церкви стали в Бабинцах и Рубежовиѣ, вѣни, зубожала парохія и уменьшила сіє,
7
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 105. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 97: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 98

НБУВ: PDF 107. Номер у книзі: 98.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

98
въ
Кіевскій УБЗДЪ
церкви в давнее время бывала въ Микуличахъ еще какая-то церковь, которой
мѣсто среди села указывается нынѣшними жителями. Эта церковь разобрана и
дерево продано въ село Пологи. Но когда это было жители не могуть сказать.
Кажется, что это была вторая приходская Микулицкая церковь по многочисленности
прихожань, приписанныхъ къ Микуличамъ.
пилиповичи село въ 8-ми верстахъ отъ сел. Микуличъ, на правой сто
ронѣ рѣки Здвижа, на противъ мѣстечка Бородянки. Чрезъ село протекаеть ручей
Бучки или Букшинъ, впадающій за 1 версту въ Здвижъ. Жителей обоего пола:
православныхъ 623, римскихъ 19, евреевъ 19. Земли окружающія село весьма
песчаны и низменны; лѣсу изобильно, но строевыя въ немъ деревья срублены и
проданы, потому что жители не умѣють найти другихъ средствъ пропитанія, кромѣ
нерасчетливой продами лѣса. Остающіеся дрованыя лѣса также истребляются мало
по-малу.
Церковь Дмитрієвская, деревяная, 7-го класса; земли имѣеть 38 десятинь;
построена 1779 года. Къ ней причислены хутора:
Пороскотень въ 5-ти верстахъ къ югу отъ Пилиповичъ, съ небольшимъ пру-
домъ и водяною при немъ мельницею и винокурнею, принадлежащею къ Фасов
и сами нова церкіев выставили в Микуличах, а звлаща при теразнѣйших инкур-
сіях хлѣба не мамы чим ксендза спомагать. Зваживши слушне претензіе и
убоїство его, а уболство громады Микулицкіей и Мироцкіей, щуплость парохіан,
стосуіци сіę до права и наданіа вел. ксендза Бенѣцкією, за субботній вымѣр
наказуемы и на вѣчны часы утвердзамы, абы арендарь Мироцкій рочне выплацал
велебнему ксендзу Микулицкіего о св. Михаиль Русским (8 ноября) злот, поль.
25; а друге элот. поль, 25, 1 марта V. S. На по коит кс. парох и сукцессо-
рове его давать бендо повинны. Осып зась належонцый: кторы поля тримаіц и
зараблів, ти повинни отдавать осыпу по три мѣрки, чили-то жита, чили-то
гречки, чили ячменя. Виленд зась повинен быть К. пароха, кторему господарова
уродзиле абожа. Ежели бы зась кторы господарове увесть сіę, жебы одрабали
робота якой потреба бендзь К. парохови чили в косьбѣ, чили в жнив, в чем
люди не повинни сіę одмагать, поневаж велебный ксендз парох Бога проси...
Тытарове зась церкевни повинни чинить в рок калькуляція два разы: раз в
Филиповке вступивши, другій раз спостивши велькієго посту тыдзень, так ка
мунных пѣмендзы, яко приходов и расходов до скринки. Вѣнц скрынка повинна
быть з двома замками: еден у К. пароха, а другій у тытора; и реэстр писать
приходу и расходу; длуги по сіе мага позыскивать serio приказуемы, на оздобы
церкви. Тыторове длужей не повинни быть, як два роки: еден старшій, другій
младшій. Вино повинно быть куповане з громады, люб велебнему ксендзу дать
рубли два на вино и ладан. Громада зась повинна дити свое посылать рано и
вечер до Бакаляра, абы сл учили пацѣра. Жебы з кторей халупы не хоѣли хо-
дить дети: теды ксендз повинен таких дѣти укарать; не умѣіотным пацира
шлюбов не давать serio приказуемы. Цментарь не охибне повинни оградить, яко
Микуличке церкієв стора превозить до Мироцка; до превозенія маіз дапомодить
Пилиповска, Лубьянска, Рубежовска, Бабинска громада, в чем мельницы вшисцы
(как механики) в тым ключу до постановенія помоцы повинни, и панове тубер
наторове допильновать повинни. Для лѣяшей вѣры вѣчными часы ренка сіе власна
подписуіę Felician Wołodkowicz Areybiskup M. C. В.».
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 106. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 98: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 99

НБУВ: PDF 108. Номер у книзі: 99.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

Кіевскій увадъ.
99
скому имѣнію. Въ хуторѣ окруженномъ лѣсами только 4 двора; по зимою живеть
при винокурни до 25 человѣкъ, присылаемыхъ экономією.
Бабка въ 1-й верстѣ отъ Пороскотеня также среди лѣса. Здѣсь только корчма,
мельница, при прудѣ и небольшая изба. Бабка съ 600 десятинъ лѣса, прежде при-
надлежавшая къ Фасовскому имѣнію, куплена въ 1850 году за 12000 рубл. сереб.
помѣщикомъ Еремѣевымъ. Въ этомъ же лѣсѣ находится урочище Шабельна съ
корчною. Мимо Шабельны и Бабки идеть значительная дорога изъ Рубежовки на
Новую Греблю. Близъ Бабки есть древніе курганы ненаслѣдованные.
РУБЕЖОВКА село на лѣвой сторонѣ рѣки Бучи, при впаденіи въ нее ручья
Мыслины, въ 6-ти верстахъ отъ с. Микуличъ, а въ 6-ти отъ Романовки на Ирпин
в таком разстояніи отъ шоссе. Жителей обоего пола съ деревнею Забучею
1071. Въ 1783 году считалось 757 (во всемъ приходѣ). Рубежовка основана въ
концѣ ХVІІ вѣка, когда эти мѣста были на крайнемъ восточномъ рубежѣ безала-
барнаго королевства. По нынѣшней обширности этаго села съ большими проме
жутками пустырей должно полагать, что село прежде было населеннѣе. Часть села
по лѣвую сторону ручья Мыслины лежащая, называется Михайловкою, а нѣсколько
усадьба (16), на правой сторонѣ рѣки Бучи, Забучею. Жители Забучи въ настоящее
время помѣщикомъ Синельниковымъ переводятся постепенно на лѣвую сторону р.
Бучи, по видам лучшаго устройства лѣснаго хозяйства владѣльца. Рубежовка по-
Дарена ИМПЕРАТРИЦЕЮ ЕКАТЕРИНою 1 Сакену, который половину ея - Михайловку
и Забучу продаль въ 1815 году Іоакиму Рущицу, а другую въ 1820 году Кандыбѣ.
По смерти Јоакима Рущица, часть его досталась сыну Цеславу и дочери Каро-
несовершенно-літнимъ подъ опекою брата Степана Рущица. Каролина, вы-
шедшая в 1831 году замуж за Госпфа Францовича Перро, умерла въ 1841 году.
Рущицы часть свою Рубежовки, обремененную частными долгами продали Пашков-
скому, а этотъ въ 1850 году Синельникову (см. Литвиновка). Часть пріобрѣтенная
Кандыбою нынѣ состоить во владѣніи его внуковъ и дочери (см. Мотыжинъ). Вь
этой части считается 2480 десятинъ земли, при 241 ревизск. душъ мужеска пола.
Другая часть почти равна первой.
Церковь Михайловская, дереваная, 4-го класса; земли имѣеть 45 десятинь;
построена 1855 на мѣстѣ сгорѣвшей въ 1835 году отъ громоваго удара. О преж-
них церквахъ Рубежовскихъ, читаемъ въ визитѣ Димерскаго деканата за 1783
годъ слѣдующее: - Кторего року a prima radice выставіона церкієв, выразне мѣ-
шканцы не памантаіą. Зезнаїз еднак, иж стои ліят 40. Инструмента на за-
ложеніе и посвященіе церкен з паліонца сіę плебанів, сплохівне огнем засвіадчаі».
Згорѣвшая въ 1835 году отъ громоваго удара церковь заложена 24-го апрѣля 1782 г.
иѣстнымъ деканомъ Гачевскимъ. Рубежовскій приходъ составляютъ слѣдующія деревна:
Козинцы при ручьѣ Мыслинѣ въ 5-ти верстахъ выше Рубежовки и въ 2-хъ
оть деревни Хмельной. Немедленно за деревнею начинается лѣсь, именуемый
Здвижскимъ. Жителей обоего пола 300. Половина этой деревни и 652 деся
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 107. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 99: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.

Друкована сторінка 100

НБУВ: PDF 109. Номер у книзі: 100.

Невичитаний машинний текст

OCR може помилятися в літерах, числах, заголовках і порядку рядків. Для точного цитування звіряйте текст зі сканом.

100
КІЕВСКІЙ УЗЗдъ.
земли принадлежитъ наслѣдникамъ Гепнера, бывшато непремѣннаго члена
Кіевскаго приказа общественнаго призрѣнія, а другая съ такимъ же количествомъ
земли Василію Барскому Григоровичу, по покупкѣ отъ Ивана Ивановича Бутовича.
Вторая половина Козинецъ называется иногда Кисилевкою. Въ 1862 году она ку-
плена В. В. Синельниковымъ.
Жуковь хуторъ въ томъ же лѣсу, что Козинцы и Хмельни, при ручьѣ Хмель
ной, въ рѣку Бучу за 1 версту впадающемъ. Жителей обоего пола 20. Хуторъ
этоть заключающій въ себѣ 347 десятинь прекраснаго строеваго лѣса до 1830
года принадлежаль Василію Сычевскому. Въ этомъ году, по просроченной заклад-
ной вдовы Сычевской въ 1000 рублей, вступилъ имъ во владѣніе подполковникъ
Григорій Соловковъ, продавшій чрезъ годъ хуторъ за 4000 рублей помѣщику Па-
рафієвскому. Въ настоящее время сынъ Василія Сычевскаго оспариваеть у Пара-
фіевскаго эту собственность и дѣло по надлежащему тянется въ судебныхъ мѣстахъ,
а хуторь состоить въ опекѣ. По уединенному своему положенію среди густаго
лѣса, по чистотѣ воздуха и водъ и по нѣкоторому удобству здѣланныхъ г. Пара-
фіевскимъ построекъ, службъ, хуторъ этотъ избирается нѣкоторыми любителями для
лѣтияго пребыванія. Въ хуторѣ построены водяная мельница, конная круподерия
и кожевенный заводъ. Но эти заведенія нынѣ не дѣйствують по случаю тянуща-
гося судебнаго дѣла.
Семеніевка въ 3-хъ верстахъ къ сѣверу отъ Рубежовки, среди лѣса педалеко
оть р. Ровача. Жителей обоего пола православныхъ 30, римскихъ 20, исключи
тельно шляхты, работающей на стекляномъ заводѣ, принадлежащемъ помѣщику
Березовскому (см. Гостомля).
БАБИНЦЫ село въ 5-ти верстахъ отъ сел. Пилиповичъ и въ 7-ми отъ Ми-
куличь, при прудѣ Гниловодѣ, впадающей за 4-ре версты въ р. Здвижь. Жителей
обоего пола 303; земли 2538 десятинъ. Въ 1783 году жителей считалось 577.
Бабинцы въ 1840 году куплены отъ графа Сакена помѣщикомъ Феликсомъ Семе-
новичемъ Ильяшевичемъ. Пропитаніе жители получають отъ лѣсной промышлен-
ности, собиранія лѣсныхъ грибовъ и ягодъ, сѣнокошенія по Здвижскимъ лугамъ и
убогаго скотоводства и хлѣбопашества. Винокуренный заводъ, построенный нынѣш-
нимъ владѣльцомъ, большею частію находится въ бездѣйствіи по неурожаямъ хлѣба
и по недостаточности владѣльца; стекляный же заводъ арендуется за 1000 рублей
въ годъ, съ отпускомъ отъ имѣнія дровъ и людей, до утвержденія уставной грамоты.
Церковь Космо-Даміановская деревяная, 7-го класса; земли имѣеть 38 деся
тина; построена 1764 года. Бабинскій приходъ состоитъ изъ слѣдующихъ деревень
Бабинская гута или буда, въ 3-хъ верстахъ къ востоку отъ Бабинець. Жи-
телей обоего пола 52. Принадлежитъ къ Микулицкому имѣнію графа Сакена.
Шибенская рудил въ 6-ти верстахъ на правой сторонѣ рѣки Здвижа, чрез
который въ этой деревнѣ существуеть переправа въ деревню Берестянку. Жителей
Походження тексту і скану

Скан: НБУВ. Машинний текст: Google зі скану Commons. Сторінка OCR-копії Commons: 108. Нумерація різних PDF-копій не збігається.

Друкована сторінка 100: повний скан НБУВ
Повна сторінка НБУВ · Відкрити відповідний лист PDF. Натисніть скан для збільшення.