Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
— Загалцы. По сохранившемуся у жителей преданію, Загальцы основаны лѣтъ за 300 предъ симъ и притомъ въ третій разъ и на третьемъ мѣстѣ. Осадчимъ на нынѣшнемъ мѣстѣ былъ Климецъ, когда граница литовская тянулась по хребту, называемому нынѣ моржемъ и озеру Галло, имѣвшему длины до 5-ти, а ширины до 3-хъ верстъ. Касательно оскудѣнія водъ въ озерѣ разсказывается слѣдующая легенда: «Когда-то, очень давно, прежде нежели Климецъ водворился въ Загальцахъ, княгиня Анна переправлялась изъ Галенки чрезъ озеро и нечаянно уронила въ воду грудное дитя, которое погибло въ волнахъ. Отчаянная мать прокляла непостоянную стихію. Съ того времени озеро видимо стало мѣлѣть, зарастать и высыхать; а окрестности его сдѣлались мрачными и угрюмыми. Уже при монастырскомъ владѣніи жители пользовались на озерѣ «поплавными сѣнокосами» и огородами, которые, съ водвореніемъ владѣльческихъ экономій, причислены къ владѣльческимъ. Касательно Загальскаго городка слѣдуетъ замѣтить, что въ 1652 году здѣсь расположенъ былъ на кантониръ-квартирахъ отрядъ князя Радзивилла, на который въ этомъ мѣстѣ напалъ, генералъ князя Хмельницкаго, Илія Голота, подкрѣпляемый окрестными жителями; но атакующій былъ разбитъ Гонсеневскимъ и лишился жизни. Ригельманъ, стр. 69 и 134, часть I. Нынѣ жителей въ Загальцахъ: православныхъ 721, римскихъ католиковъ 36, евреевъ 7.
Переклад
— Загальці. За переказом, що зберігся в жителів, Загальці засновано років 300 тому, причому втретє й на третьому місці. Осадчим на теперішньому місці був Климець, коли литовський кордон пролягав хребтом, який тепер називають моржем, і озером Галло, що мало до 5 верст завдовжки й до 3 верст завширшки. Про те, як поменшало води в озері, розповідають таку легенду: «Колись, дуже давно, ще до того як Климець оселився в Загальцях, княгиня Анна переправлялася з Галенки через озеро й ненароком упустила у воду немовля, яке загинуло у хвилях. Зрозпачена мати прокляла непостійну стихію. Відтоді озеро помітно почало міліти, заростати й висихати, а його околиці стали похмурими й понурими.» Ще за монастирського володіння жителі користувалися на озері «поплавними сінокосами» й городами, які, коли запровадили поміщицькі економії, приєднано до поміщицьких [угідь]. Щодо загальського городка слід зазначити, що 1652 року тут стояв на кантонір-квартирах загін князя Радзивілла, на який у цьому місці напав генерал князя Хмельницького Ілля Голота, якого підтримували навколишні жителі; але нападника розбив Гонсеневський, і той загинув. Рігельман, с. 69 і 134, частина I. Нині жителів у Загальцях: православних 721, римо-католиків 36, євреїв 7.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км. У статті: 3 версти ≈ 3,2 км. Перерахунок наш.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Доповнення й поправки, «ДОПОЛНЕНІЯ и ПОПРАВКИ.»
- Сторінки
- 722 · скан 722
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 722. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/dopovnennia-i-popravky/zahaltsi/
