Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ДРУЖНЯ село въ 5-ти верстахъ отъ Бородянки, при незначительномъ, безъ именномъ ручьѣ, впадающемъ за 2 версты съ лѣвой стороны въ рѣку Здвижъ. Жителей обоего пола 708. Въ 1783 году считалось 946 душъ во всемъ приходѣ. Къ западу отъ села находится большое болото, именуемое Бондаревымъ. Лѣтъ за 80 оно было еще озеромъ. Недалеко отъ него—болота, поросшія мелкимъ лѣсомъ большой и малый Перезвинъ. По этимъ болотамъ и по долинѣ ручья накошивается владѣльцемъ сѣна до 500 кубическихъ саженей. Въ селеніи находится винокурня съ паровымъ производствомъ, пивоварня, нѣсколько водяныхъ мельницъ искусно построенныхъ нѣмецкими мастерами, содержится владѣльцемъ до 20,000 шпанскихъ овецъ, значительное число лошадей и отличнаго рогатаго скота и буйваловъ. Съ 1850 года заведенъ также сахарный песочный заводъ.
Переклад
ДРУЖНЯ, село за 5 верст від Бородянки, біля незначного безіменного струмка, що за 2 версти впадає з лівого боку в річку Здвиж. Жителів обох статей 708. 1783 року в усій парафії налічувалося 946 душ. На захід від села лежить велике болото, яке називають Бондаревим. Років 80 тому воно було ще озером. Неподалік від нього — болота Великий і Малий Перезвин, порослі дрібним лісом. На цих болотах і в долині струмка власник накошує до 500 кубічних сажнів сіна. У селі є гуральня з паровим виробництвом, броварня, кілька водяних млинів, вправно збудованих німецькими майстрами; власник тримає до 20 000 шпанських овець, значну кількість коней, чудової рогатої худоби й буйволів. З 1850 року засновано також завод цукру-піску.
Оригінал
Въ числѣ огородившихся мѣстъ или городовъ древней Руси упоминается въ лѣтописяхъ Дрюжескъ или Дружскъ. По мнѣнію нѣкоторыхъ къ этому древнему городу можно пріурочить нынѣшнее село Дружню, чрезъ которую по всей вѣроятности пролегала дорога изъ Кіева въ Древлянскую столицу 1). Жители однако считаютъ село свое недавно основаннымъ захожими изъ разныхъ странъ людьми, поселившимися близь кузнеца Семена, коего потомки и нынѣ есть въ селѣ. Дружняне оспариваютъ у Грузчанъ (жителей с. Грузькой) честь имѣть односельцомъ извѣстнаго атамана Бондаренка. Они утверждаютъ, что нетолько Бондаренко, но и Яценко—его сподвижникъ, родились въ Дружнѣ.
Переклад
Серед огороджених місць, або міст, давньої Русі в літописах згадується Дрюжеськ, або Дружськ. На думку декого, до цього давнього міста можна приурочити нинішнє село Дружню, через яке, найімовірніше, пролягала дорога з Києва до деревлянської столиці 1). Проте жителі вважають своє село недавно заснованим зайшлими з різних країв людьми, що оселилися біля коваля Семена, нащадки якого й нині є в селі. Дружняни сперечаються з грузчанами (жителями с. Грузького) за честь мати своїм односельцем відомого отамана Бондаренка. Вони стверджують, що не лише Бондаренко, а й Яценко — його сподвижник — народилися в Дружні.
Оригінал
Томъ III, стран. 132.
Переклад
Том III, стор. 132.
Оригінал
Церковь Параскевская, деревяная, 5-го класса; земли имѣетъ 38 десятинъ; построена 1775 года. Предшествовавшая церковь, какъ значится въ визитѣ Дымерскаго деканата за 1783 годъ, была построена въ 1720 году.
Переклад
Церква Параскевська, дерев’яна, 5-го класу; землі має 38 десятин; збудована 1775 року. Попередня церква, як зазначено у візиті димерського деканату за 1783 рік, була збудована 1720 року.
Оригінал
Къ Дружнянскому приходу причислена деревня Голэ, въ 5-ти верстахъ отстоящая, а отъ Езерщины только въ 1-й. Жителей въ ней обоего пола 210; земли 1289 десятинъ. Окружена лѣсами съ песчаною почвою. Принадлежала недавно Брониславу Росцишевскому, продавшему нынѣ это село Людвику Тышецкому (лат. испов.). Близь деревни находится могила, называемая Голою, потому что въ ней, по преданію похороненъ голый человѣкъ, казненный смертію за воровство пчелъ.
Переклад
До дружнянської парафії приписано село Голе, що лежить за 5 верст [від Дружні], а від Єзерщини — лише за 1 [версту]. Жителів у ньому обох статей 210; землі 1289 десятин. Оточене лісами, ґрунт піщаний. Донедавна належало Броніславу Росцишевському, який нині продав це село Людвику Тишецькому (лат. віросп.). Біля села є могила, яку називають Голою, бо в ній, за переказом, поховано голого чоловіка, скараного на смерть за крадіжку бджіл.
Оригінал
Древняя дорога изъ Кіева въ Искорость и Овручь шла на Бѣличи, пересѣкала Ирпень въ нынѣшней Романовкѣ, потомъ на Рубежовку, Козинцы, Бабку, Новую Греблю, близь Дружни и Загалецъ къ Макалевичамъ на Тетеревѣ. Неизслѣдовано, какъ въ древности именовались эти мѣстности, но нельзя сомнѣваться, что здѣсь именно проходила дорога въ Древлянскія страны. Въ глухихъ лѣсахъ безчисленное множество объѣздовъ, проложенныхъ для избѣжанія песчаныхъ и болотистыхъ мѣстъ, по мѣстамъ широкія и продолговатыя полянки, признаки по мѣстамъ давнихъ жилищъ, глубокіе рытвины колесами произведенные, а при пересѣченіи рѣкъ и ручьевъ древнія плотины или гребли, могилы близь этой линіи, все это утверждаетъ съ давности этого пути. Нынѣшнее состояніе этой дороги нисколько неизмѣнилось отъ того, въ какомъ она была при великихъ князьяхъ Кіевскихъ. По нашему мнѣнію древнія веси и огороженныя мѣста даже немогли находиться гдѣ либо индѣ, нежели нынѣшнія селенія и мѣстечки, за немногими исключеніями; потому что эта-сторона древняго Кіевскаго княженія, а нынѣшней губерніи, всегда была лѣсиста, песчана, болотиста и мало плодородна. Поэтому небольшія пространства земли среди лѣсовъ найденные тогда удобными къ поселенію остаются и нынѣ обработываемыми. Они только могли быть распространены большимъ истребленіемъ лѣсовъ. Отъ чего же въ окрестностяхъ Кіева мы не отыскиваемъ большей части селъ и городовъ поименованныхъ у древнихъ лѣтописцовъ?. Мы приписываемъ это преднамѣренному стремленію бывшихъ властелиновъ въ нашемъ краѣ—уничтожить все, что могло напоминать Русскому народу о его прежнемъ политическомъ величіи. Для этаго Поляки напали на его рѣчь, исковерканную полонизмами, на его письмо, которое старались обратить въ латинское, даже на самыя историческія названія его весей, которые, сначала разоривши, переименовали потомъ по своимъ дворянскимъ фамиліямъ, съ желаніемъ убѣдить потомство, что край своимъ благосостояніемъ обязанъ этимъ фамиліямъ....
Переклад
Давня дорога з Києва до Іскоростеня й Овруча йшла на Біличі, перетинала Ірпінь у нинішній Романовці, далі — на Михайлівку-Рубежівку, Козинці, Бабку, Нову Греблю, повз Дружню й Загальці до Макалевичів на Тетереві. Не досліджено, як у давнину називалися ці місцевості, але не можна сумніватися, що саме тут проходила дорога в деревлянські краї. Незліченна кількість об’їздів у глухих лісах, прокладених, щоб оминати піщані й болотисті місця, подекуди широкі й довгасті галявини, де-не-де ознаки давніх осель, глибокі вибоїни від коліс, а там, де дорога перетинає річки й струмки, — давні загати або греблі, могили поблизу цієї лінії — усе це засвідчує давність цього шляху. Ця дорога й нині анітрохи не змінилася порівняно з тим, якою вона була за великих князів київських. На нашу думку, давні весі й огороджені місця навіть не могли бути деінде, ніж там, де нинішні поселення й містечка, за небагатьма винятками, бо ця частина давнього Київського князівства, а нинішньої губернії, завжди була лісиста, піщана, болотиста й малородюча. Тому невеликі ділянки землі серед лісів, які тоді визнали придатними для поселення, обробляють і нині. Розширити їх можна було лише ширшим винищенням лісів. Чому ж в околицях Києва ми не знаходимо більшості сіл і міст, названих у давніх літописців? Ми пояснюємо це навмисним прагненням колишніх володарів нашого краю знищити все, що могло нагадувати руському народові про його колишню політичну велич. Для цього поляки взялися за його мову, спотворену полонізмами, за його письмо, яке намагалися перетворити на латинське, навіть за самі історичні назви його весей, які, спершу зруйнувавши, потім перейменовували за своїми шляхетськими прізвищами, бажаючи переконати нащадків, що своїм добробутом край завдячує цим родам....
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 5 верст ≈ 5,3 км; 2 версти ≈ 2,1 км; 38 десятин ≈ 41,5 га; 1289 десятин ≈ 1408 га. Перерахунок наш.
Назва. «Дружня» — Дружня.
«Могили». У Похилевича так названо кургани — земляні насипи над давніми похованнями; іноді й звичайні поховання.
«Візита». Опис парафії, складений під час перевірки (візитації) деканату; Похилевич часто цитує візити XVIII ст.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Київський повіт, «ИМѢНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАЩІЯ ЧАСТНЫМЪ ЛИЦАМЪ.»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 92–93. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/druzhnia/
