Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
РОЖЕВЪ мѣстечко на лѣвой сторонѣ рѣки Здвижа, которая пересѣкается здѣсь старою почтовою дорогою изъ Кіева въ Житомиръ. Жителей обоего пола православныхъ 783, изъ коихъ меньшая половина крестьянъ. Большая половина принадлежитъ къ сословію мѣщанъ и однодворцевъ. Римскихъ католиковъ 3, евреевъ 1221. Въ 1789 году было 70 домовъ христіанъ и 9 еврейскихъ. Рожевское старотство, состоявшее кромѣ м. Рожева изъ селъ Ситняки, Небелицы и деревень Комаровки, Жмуровки и Боровки, въ первой половинѣ прошлаго вѣка состояло во владѣніи Немирича 1). Привиллегіею короля Августа III, въ 1762 году старотство пожаловано Варѳоломею Михаловскому. При немъ оно приносило дохода до 30,000 злотыхъ, но по люстраціи 1789 года только 17,847. (См. Балинскаго Старожитна Польска томъ II, стр. 527). Въ концѣ истекшаго столѣтія старотство было присвоено въ вотчинную собственность княземъ Понинскимъ, но при уничтоженіи Польши опять признано казеннымъ имѣніемъ. До 1840 года старотство отдаваемо было въ аренду разнымъ лицамъ. Нынѣ крестьяне платятъ оброки. Въ Рожевѣ находится волостное правленіе, а при церкви училище для образованія писарей.
Переклад
РОЖІВ, містечко на лівому боці річки Здвижу, яку тут перетинає стара поштова дорога з Києва до Житомира. Православних жителів обох статей 783, з них менша половина — селяни. Більша половина належить до стану міщан та однодворців. Римо-католиків 3, євреїв 1221. 1789 року було 70 християнських будинків і 9 єврейських. Рожівське староство, що, крім м. Рожева, складалося із сіл Ситняків і Небелиці, а також сіл Комаровки, Жмуровки й Боровки, у першій половині минулого століття перебувало у володінні Немирича 1). Привілеєм короля Августа III 1762 року староство надано Варфоломієві Михаловському. За нього воно давало до 30 000 злотих прибутку, але за люстрацією 1789 року — лише 17 847. (Див. Балінського «Старожитна Польска», том II, стор. 527). Наприкінці минулого століття князь Понінський привласнив староство як вотчинну власність, але коли Польщу було знищено, його знову визнано казенним маєтком. До 1840 року староство здавали в оренду різним особам. Тепер селяни платять оброки. У Рожеві є волосне правління, а при церкві — училище для навчання писарів.
Оригінал
«Немиричъ одинъ изъ полковниковъ Богдана Хмельницкаго извѣстенъ тѣмъ, что гетманомъ Ивашкою Выговскимъ былъ посылаемъ къ польскому королю и сейму ходатайствовать о новомъ присоединеніи Малороссіи къ Польшѣ. При чемъ въ рѣчи, произнесенной предъ сеймомъ, онъ уподобилъ свою отчизну
Переклад
«Немирич, один із полковників Богдана Хмельницького, відомий тим, що гетьман Івашко Виговський посилав його до польського короля і сейму клопотатися про нове приєднання Малоросії до Польщі. При цьому в промові, виголошеній перед сеймом, він уподібнив свою вітчизну
Оригінал
Церковь деревяная, во имя Благовѣщенія пресвятыя Богородицы, построена на мѣстѣ прежней въ 1798 году. По штатамъ причислена къ 6-му классу; земли имѣетъ 38 десятинъ.
Переклад
Церква дерев’яна, на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, збудована на місці попередньої 1798 року. За штатом належить до 6-го класу; землі має 38 десятин.
Примітки до перекладу
Міри. Десятина — близько 1,09 га. У статті: 38 десятин ≈ 41,5 га. Перерахунок наш.
Назва. «Рожевъ» — Рожів.
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Вотчинне» маєток. Маєток у повній спадковій власності поміщика.
«Містечко». Невелике торговельне поселення з ярмарками й торгами, проміжне між селом і містом.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ ДО 1795 ГОДА КЪ РАДОМЫСЛЬСКОМУ ИЛИ ПОЛѢССКОМУ ИМѢНІЮ КІЕВСКИХЪ МИТРОПОЛИТОВЪ, СНАЧАЛА ПРАВОСЛАВНЫХЪ, А ПОТОМЪ УНІАТСКИХЪ *).»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 121–122. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/rozhiv/