Доповнення й поправки: Рожів (до с. 121)

Переклад

Рожев. Жителі Рожева через убогість землі не дуже віддані хліборобству й охочіше займаються лісовим промислом, виготовленням коліс, возів, клепки; свої вироби розвозять у степові місця: Балту, Єлисавет і Одесу. Тим самим займаються й євреї, вільні від шинкарства. Ярмарків у Рожеві не буває, і вся внутрішня торгівля обмежується продажем селянських товарів у 9 крамницях. За 1½ версти на захід від містечка є висока могила, на якій тепер парафіяльний цвинтар, пам’ятна явними ознаками бою, що відбувався біля неї. Уламки ядер, дрібна заіржавіла картеч та інше військове спорядження часто трапляються тут на глибині 1½ аршина. До київської гродської книги 25 серпня 1618 року записано скаргу власниці Рожева, Анни Степанівни Гулевичевої, ловчини й маршалківни мозирської, у якій описано таку подію: «Ярошъ Сума, полковникъ людей свовольныхъ, подъ предлогомъ похода на Москву по службѣ королевичу, собравши немалый полкъ людей и поднявши свое знамя, переходя здѣшнія мѣста, села и волости шляхецкіе и духовные, непріятельски пустошилъ и плюндровалъ. 12-го августа 1618 года, въ Воскресный день, пославши впередъ нѣсколько своихъ человѣкъ въ Рожевъ, приказалъ имъ убѣждать управляющаго имѣніемъ Валеріана Хрушлинскаго, а также мѣщанъ, чтобы они дали квартиры его отряду, или какой-либо подарокъ. Прежде чѣмъ переговоры кончились, самъ Ярошъ, со всѣмъ своимъ полкомъ, приблизился къ мѣстечку, и не смотря на сопротивленіе, взялъ его приступомъ. При чемъ вопреки праву посполитому, ограбили имѣнія шляхецкія и ничего не огледаючись, людей подданныхъ тамошнихъ, до обороны ся немаючихъ (не приготовившихся), тиранско и немилосердо стрѣляли, били, сѣкли, на смерть убивали, а утекаючихъ зъ мѣста у рѣцѣ Здвижени, такъ мущинъ, яко и бѣлыхъ головъ и малыхъ дѣтокъ много и безъ личу потопили; потомъ маетности ихъ вшелякіе: кони, быдло, овци, свини, въ дому и на полѣ будучіе, также речи рухомые: сукманы и хусты музскіе и бѣлоголовскіе, пенязи готовые и иные вшелякіе побрали и полупили. Надто и въ замочокъ впадши, оный зо всей маетности пани маршалковой забрали и тамъ человѣка килька на смерть забили; стрѣльбы ея милости маршалковой: мушкетовницъ 6, гаковницъ 5, мушкетовъ 40, пороху каменей 8, олову каменей 4, коштовало тое все 500 злотыхъ польскихъ, то все побравши и полупивши, на майданъ, на мѣсто зволочивши, межи себе разшарпалы; домъ ея милости шляхецкій, правомъ посполитымъ обварованный, смертію забитыхъ окрвавили, и все тое Мѣсто спустошили, сплюдровали и въ нивечь обернули; такъ ижъ южъ никгды направитис не можетъ. А при томъ сплюндрованю Мѣста Рожова подданныхъ тамошнихъ, душъ невинныхъ на смерть забито: Федоренка, Васка, Отрешона Рейка, Винника, Кузьминыхъ сыновъ двохъ, Самсона вознаго, Яна Миколаевскаго. Въ водѣ утекаючіе потонулые: Белко Павловичъ, Грабаровъ сынъ, дѣвчинка малая; пораненные: Войтови тамошнему ухо правое оттято, Федорови руку оттято, Харькови руку утято, Федька Шевца окрутне поранено, Данила Макарца поранено шкодливе» [Ярош Сума, полковник свавільних людей, під приводом походу на Москву на службі королевичеві, зібравши чималий полк людей і піднявши свою корогву, проходячи тутешніми місцями, шляхетськими й духовними селами та волостями, по-ворожому пустошив і плюндрував. 12 серпня 1618 року, у неділю, пославши наперед кількох своїх людей до Рожева, наказав їм умовляти управителя маєтку Валеріана Хрушлинського, а також міщан, щоб вони дали квартири його загонові або якийсь подарунок. Ще до кінця переговорів сам Ярош з усім своїм полком наблизився до містечка і, попри опір, узяв його приступом. При цьому всупереч посполитому праву пограбували шляхетські маєтки і, ні на що не зважаючи, тутешніх підданих людей, які не мали чим оборонитися (не приготувалися), тиранськи й немилосердно стріляли, били, сікли, на смерть убивали, а тих, що втікали з міста, у річці Здвижені — і чоловіків, і жінок, і малих діток — багато й без ліку потопили; потім усіляке їхнє майно: коней, худобу, овець, свиней, що були вдома й у полі, а також рухомі речі: чоловічі й жіночі сукмани та хустки, готові гроші й інше всіляке забрали й пограбували. Понад те, вдершись і в замочок, забрали з нього все майно пані маршалкової і там кількох людей забили на смерть; стрільбу її милості маршалкової: 6 мушкетівниць, 5 гаківниць, 40 мушкетів, 8 каменів пороху, 4 камені олова, — усе те коштувало 500 польських золотих, — усе те забравши й пограбувавши, звалокли на майдан, у місто, і розшарпали між собою; шляхетський дім її милості, захищений посполитим правом, закривавили вбитими на смерть, і все те місто спустошили, сплюндрували й звели нанівець, так що вже ніколи не зможе відродитися. А під час того сплюндрування міста Рожева тутешніх підданих, невинних душ, убито на смерть: Федоренка, Васька, Отрешона Рейка, Винника, двох Кузьминих синів, Самсона возного, Яна Миколаєвського. Потонули у воді, втікаючи: Белко Павлович, Грабарів син, мала дівчинка; поранені: тутешньому війтові відтято праве вухо, Федорові відтято руку, Харькові відтято руку, Федька Шевця жорстоко поранено, Данила Макарця тяжко поранено]. З Арх. Ю. З. Р. Т. I, с. 259—262. Чи не від цієї битви залишилися сліди біля могили? Церква, що була перед теперішньою, згоріла 1798 року від удару блискавки. Є письмовий доказ — напис на одній із церковних книг — того, що в Рожеві 1600 року існувала церква; але, здається, вона стояла на іншому місці, де тепер стоять два кам’яні хрести.