Текст і переклад
Правопис книги збережено, курсив — як у книзі. Наші вставки — у квадратних дужках.
Оригінал
ЗЛОДІЕВКА село на половинѣ дороги изъ Дымера въ Горностайполь, въ 20 верстахъ отъ каждаго изъ этихъ мѣстечекъ, при верховьяхъ ручья Жидь, среди дремучихъ лѣсовъ. Въ давнее время деревня эта именовалась Мокрецъ, а по построеніи церкви названа Воздвиженскимъ. Жителей обоего пола 400. Часть села 8 хатъ и 382 десятины земли принадлежитъ Петру Шебякину, а большая половина 45 хатъ съ 2500 десятинами Евдокіи Зубовой (нынѣ зятю ея Ивану Лукомскому). Въ прежнее время съ Толокунемъ, Сычовкою и Оранымъ принадлежала Василію Искрѣ. Въ 2½ верстахъ отъ Злодіевки находится городище, обведенное въ квадратъ валомъ вышиною до 2-хъ аршинъ. Въ длину и ширину городище въ полверсты. На немъ ростутъ весьма старыя деревья, по коимъ можно заключить о древности мѣста. До 1858 года Злодіевка и деревни Сычовка и Ваховка причислялись къ Оранскому приходу. Въ этомъ году построена помѣщикомъ Лукомскимъ каменная церковь, во имя Воздвиженія Креста Христова, которая 25-го генваря 1859 года освящена викаріемъ Кіевскимъ, епископомъ Антоніемъ. По штатамъ церковь эта отнесена къ 5-му классу; земли назначена указная пропорція. Замѣчательно, что во время самаго строенія церкви найдена въ окрестностяхъ глина, способная для издѣлки кирпичей, мергельная извѣсть и желѣзная руда, обработка которыхъ обѣщаетъ въ будущемъ хорошіе доходы владѣльцу.
Переклад
ЗЛОДІЇВКА [нині Любимівка], село на півдорозі з Димера до Горностайполя, за 20 верст від кожного з цих містечок, біля верхів’їв струмка Жидь, серед дрімучих лісів. Колись це село звалося Мокрець, а після побудови церкви його назвали Воздвиженським. Жителів обох статей 400. Частина села — 8 хат і 382 десятини землі — належить Петрові Шебякіну, а більша половина — 45 хат із 2500 десятинами — Євдокії Зубовій (нині її зятеві Іванові Лукомському). Раніше разом із Толокунем, Сичовкою та Ораним воно належало Василеві Іскрі. За 2½ версти від Злодіївки є городище, обведене по квадрату валом заввишки до 2 аршинів. Завдовжки й завширшки городище по пів версти. На ньому ростуть дуже старі дерева, з яких можна судити про давність місця. До 1858 року Злодіївка та села Сичовка й Ваховка належали до оранської парафії. Того року поміщик Лукомський збудував кам’яну церкву на честь Воздвиження Хреста Христового, яку 25 січня 1859 року освятив київський вікарій, єпископ Антоній. За штатом ця церква віднесена до 5-го класу; землі призначено указну пропорцію. Примітно, що під час самого будівництва церкви в околицях знайдено глину, придатну для виробу цегли, мергельне вапно й залізну руду, обробка яких обіцяє власникові в майбутньому добрі прибутки.
Оригінал
Деревня Сычовка по тому же ручью Жидь 3-мя верстами ниже. Жителей обоего пола 203; земли 2400 десятинъ. Принадлежитъ помѣщику Ивану Лукомскому.
Переклад
Село Сичовка на тому самому струмку Жидь, на 3 версти нижче. Жителів обох статей 203; землі 2400 десятин. Належить поміщикові Іванові Лукомському.
Оригінал
Деревня Ваховка при рѣкѣ Здвижѣ, въ 9-ти верстахъ отъ Злодіевки. Жителей обоего пола 214. Принадлежитъ къ Приборскому имѣнію (см. Приборскъ). Мельница на рѣкѣ и переправа.
Переклад
Село Ваховка на річці Здвижі, за 9 верст від Злодіївки. Жителів обох статей 214. Належить до прибірського маєтку (див. Прибірськ). На річці млин і переправа.
Оригінал
Ровы на границѣ Кіевскаго уѣзда отъ Злодіевки въ 4-хъ верстахъ. Жителей обоего пола 92; земли 830 десятинъ. Принадлежитъ помѣщику Юліану Новошицкому, купившему эту землю въ 1849 году отъ Василія Искры и переселившему сюда, также накупленныхъ крестьянъ.
Переклад
Рови на межі Київського повіту, за 4 версти від Злодіївки. Жителів обох статей 92; землі 830 десятин. Належить поміщикові Юліанові Новошицькому, який купив цю землю 1849 року в Василя Іскри й переселив сюди так само накуплених селян.
Оригінал
СЕЛЕНІЯ И ЦЕРКВИ, СОСТОЯЩІЯ ВЪ ВѢДОМСТВѢ ГОСУДАРСТВЕННЫХЪ ИМУЩЕСТВЪ.
Переклад
СЕЛА Й ЦЕРКВИ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ У ВІДОМСТВІ ДЕРЖАВНИХ МАЄТНОСТЕЙ.
Примітки до перекладу
Міри. Верста — близько 1,07 км, десятина — близько 1,09 га. У статті: 20 верст ≈ 21,3 км; 382 десятини ≈ 417 га; 2500 десятин ≈ 2731 га; 2½ версти ≈ 2,7 км; 2400 десятин ≈ 2622 га. Перерахунок наш.
Назва. «Злодіевка» — Любимівка. Тепер — село Любимівка Вишгородського району Київської області (раніше Мокрець, Злодіївка, Воздвиженськ, Мануїльськ, Соснівка; назва Любимівка — з 1963 р.).
«Городище», «замковище». Місце давнього укріплення з валами й ровами.
«Деревня». У Похилевича — поселення без власної парафії, приписане до парафії іншого села. Перекладаємо «село».
«Клас» парафії. Розряд парафії за церковним штатом, від якого залежали утримання причту й кількість землі.
«Державні маєтності». Казенні села, що підлягали управлінню державних маєтностей, а не поміщикові.
Про джерело
- Книга
- «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (Похилевич Л. И., Київ, 1864)
- Розділ
- Радомисльський повіт, «СЕЛЕНІЯ, ПРИНАДЛЕЖАВШІЯ ДО 1795 ГОДА КЪ РАДОМЫСЛЬСКОМУ ИЛИ ПОЛѢССКОМУ ИМѢНІЮ КІЕВСКИХЪ МИТРОПОЛИТОВЪ, СНАЧАЛА ПРАВОСЛАВНЫХЪ, А ПОТОМЪ УНІАТСКИХЪ *).»
- Ліцензія
- Книга — суспільне надбання. Наша розшифровка й переклад — CC BY 4.0.
Як цитувати
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Киев, 1864. С. 120–121. Розшифровка й переклад: «Минуле», 2026. https://mynule.com.ua/dzherela/pokhylevych-1864/liubymivka/